На початку 2022 року в Одеській області з'явився ще один національний природний парк. Так згідно указу №3/2022, в межах Березівського та Одеського районів був утворений НПП «Куяльницький», який охоплює територію площею понад десять тисяч гектарів. Мешканців Одеси та прилеглих населених пунктів Куяльник давно приваблює лікувальними грязями, видовищними заходами сонця та цілющою сіллю. В минулі часи ця земля з однойменним санаторієм була відома далеко за межами сучасної України. Проте зараз вона перебуває в ненайкращому стані.

Головна мета створення національного парку, як об'єкта, полягає в збереженні цінних екосистем, зменшенні засмічення навколишнього середовища, нейтралізації негативного людського впливу на ті чи інші території. Тому якщо мова йде про захист рідкісних видів, які зустрічаються на обмеженій території, то створення національного парку приносить значну користь та дозволяє реалізувати додаткові природохоронні ініціативи. Проте для збереження Куяльнику, як екосистеми, тільки цього недостатньо.

Найбільша проблема Куяльницького лиману полягає у стані водно-сольового балансу. У водному балансі видаткова частина перевищує прибуткову, а в сольовому навпаки. Збереження цієї природної пам'ятки в якомусь сенсі екологічне питання, а в якомусь — політичне. Так реформи в галузі охорони довкілля передбачені в екологічній складовій Угоди про асоціацію Україна-ЄС. У випадку Куяльнику рішення вжити заходи для збереження водойми було ухвалене задовго до підписання цього договору.

Якщо лиман зникне — на його місці утвориться велика засолена ділянка. Це може призвести до екологічної катастрофи, бо суховії перенесуть сіль на всі землі навколо, на ґрунті нічого не буде рости. Для прийняття комплексних заходів треба провести дослідження водозбірного басейну річки Куяльник, подивитись, які дамби можна зняти, очистити гирла, визначити, які земельні ділянки не можна розорювати, створити навколо притоків природохоронні зони. Це дуже складне завдання, що вимагає серйозного фінансування.

Лимани це специфічні озера, які утворились внаслідок впливу моря на гирлову частину річки. Щоб вони не зникли, їм потрібен регулярний доступ до прісної води, з яким через господарську діяльність людини виникають великі складнощі. Багато земель, через які до Куяльнику стікають річкові води, розорені. При розорюванні підвищується температура поверхні ґрунту, через що кількість випарів збільшується. Сільськогосподарські поля в літній період прогріваються на 5-10 градусів більше, ніж, прилеглі рослинні угіддя.

В гирлах річок створена багато ставків — штучних водойм для ведення господарства. Вода з них використовується для орошення земель, розведення риби та багатьох інших видів людської діяльності. Так в гирлі річки Великий Куяльник, що наповнювала лиман, створено близько ста таких ставків. Ставиться дамба в районі гирла та притоків річки — й з'являється штучна водойма.

На Одещині кількість опадів значно менша за кількість випарів, а ставки ще додатково забирають на себе водні ресурси. Від річки Великий Куяльник вода не доходить до лиману вже багато років. Природний об'єкт виявився фактично відрізаним від прісноводного наповнення, що ставить під загрозу його нинішній стан.

Поки що Куяльницький лиман найбільше популярний серед жителів Одеси та передмість. Саме вони переважно приїжджають сюди на відпочинок, влаштовують професійні та любительські фотосесії, приймають грязьові ванни та збирають сіль. Куяльник може бути цікавий для мешканців інших українських регіонів, що приїжджають на відпочинок до Чорного моря. Проте не варто розглядати цей лиман тільки в якості туристичного об'єкту. Він, передусім, унікальна природна пам'ятка, збереження якої важливе для уникнення екологічної катастрофи на півдні України.