Informer.od.ua
Пройшли через вогонь, щоб знов вивчати море
Інститут морської біології НАН України повертається до життя
… Ця трагедія наприкінці минулого року вжахнула не тільки Одесу, але й всю Україну. Страшна пожежа, що спалахнула на Троїцькій, 25, в Будинку Асвадурова, обірвала шістнадцять людських життів. Багатоденні пошуки зниклих безвісти, надії на порятунок… А потім – генетичні експертизи, поховання…
За перебігом подій вся Україна стежила майже місяць. Увага була прикута передусім до Одеського коледжу економіки, права та готельно-ресторанного бізнесу. Саме тут почалася пожежа, і саме тут було найбільше жертв. Втім, свій ужинок мала смерть і в Інституті морської біології Національної академії наук України. Ця установа також була розташована у злощасному будинку.
Борис Александров та Галина Іванович до останнього не покидали своє робоче місце.
Попри надії колег та усіх одеситів, Директор Інституту Борис Александров та старша наукова співробітниця Галина Іванович так і не вийшли з охопленої вогнем будівлі. Кажуть, вони до останнього намагалися попередити колег про загрозу для їхнього життя, однак не змогли зберегти своє… Поза тим Інститут втратив чимало цінних біологічних зразків, бібліотеку, технічне обладнання та більше половини лабораторій.


На згарищі
Відтоді минуло три місяці. Інститут морської біології продовжує свою роботу, попри всі труднощі, що їх пожежа додала до тих, які були й раніше. Евакуацію залишків обладнання, до якого був доступ, працівники Інституту проводили власними силами.
Такі приміщення побачили науковці після пожежі.
Мерія запропонувала допомогу, але могла надати тільки відкриту вантажівку. У ній можна перевозити хіба гілки, але ніяк не дороге лабораторне обладнання. Також допомагали військові та працівники МНС, але загалом з доступом до згорілої будівлі були та й досі є проблеми. Зараз будинок зачинений. Ключі є, але зайти туди можна тільки у певний час та під наглядом відповідальної людини.

Під час пожежі серйозно постраждала матеріально-технічна база інституту. Частина вигоріла вщент й зникла безслідно. Деякі речі вдалось врятувати, залишились морозильні камери та частина мікроскопів. Дещо лишилось в приміщеннях, які не опалюються. Комп'ютери, меблі, лабораторне оснащення гідрохімічної лабораторії та лабораторії біотестування, що розташовувались на другому поверсі будівлі... В якому стані те обладнання – невідомо. У вцілілих кабінетах вже три місяці нема ні тепла, ні електропостачання.
«Мій відділ був на другому поверсі, куди вода зверху не дійшла, тому спочатку обладнання просто нижче спускали, а потім вже вивозили, за можливості, - згадує старший науковий співробітник Відділу якості водного середовища Інституту морської біології Михайло Сон. - У ті кімнати, де завали, ми досі не заходили».

Михайло Сон
Література, що вціліла під час пожежі, стала нечитабельною, бо постраждала від вологи та плісняви. Вивезти все було просто нікуди. Національна академія наук України в короткий термін виділила адміністрації Інституту приміщення Південного наукового центру в Удільному провулку. Але вони, на жаль, не можуть вмістити всього, що потрібно для повноцінної роботи установи. Три кімнати, в яких можуть працювати лише по три-чотири людини. Постійна тиснява, особливо у першій половині дня.
Втрати Інституту морської біології внаслідок пожежі:
- Технічне обладнання на суму 2 мільйони гривень;

- Наукова бібліотека, яка налічувала 18 тисяч примірників;

- Колекція паразитів риб, що містила ще не описані наукою види;

- Колекція водних комах;

- Третина приміщень Інституту разом з усім, що там було.

Грант у поміч
Після трагедії Інститут морської біології отримав серйозну підтримку від наукового співтовариства і не тільки. Закордонні установи передавали у дар книжки, що сформують нову бібліотеку. На рахунки надходить благодійна допомога від колег, приватних організацій та просто небайдужих людей. Адже є чимало важливих проектів, чия реалізація неможлива без роботи цієї установи.
Інститут морської біології вже п'ятий рік залучений до масштабного проекту EMBLAS, що передбачає забезпечення методичними рекомендаціями європейского формату до екологічного моніторингу Чорного моря. Цьогоріч ІМБ виграв ще один грант, за яким робота тільки розпочинається, подано кілька нових заявок. Без зовнішньої підтримки за таких критичних умов вижити неможливо. Вітчизняна наука зараз мало фінансується українськими національними фондами, тому вся надія – саме на гранти.
«Ми вимушені залучати міжнародні гранти, тому що держава нас фактично не фінансує, - каже старший науковий співробітник Відділу екологічної інтеграції біоциклів Інституту морської біології Юрій Квач. - Зараз починаємо роботу над проектом «Ясон», до якого залучені Греція, Румунія та Грузія. Він розрахований на три роки та орієнтований на вивчення видiв у Дунайському регіоні та дельтових регіонах Чорноморського басейну. Крім цього є кілька дрібніших проектів на вивчення окремих видів (зокрема, риби-ротаня), що мешкають в басейні Чорного моря. Також займаємось імплементацією морської рамкової стратегії Європейського Союзу в Україні. Тут ми співпрацюємо з Литвою, намагаючись впровадити її досвід в наших реаліях».

Юрій Квач
Моніторинг морських ресурсів відбуватиметься за новими правилами.
Україна рухається до Європи, і чинне законодавство має бути наближене до норм ЄС. У зв'язку з цим є кілька директив, на кшталт морської, які потрібно реалізувати. В рамках цих директив Інститут морської біології зараз активно працює, щоб Україна могла прописати власну стратегію.

ІМБ досліджує стан Чорного моря, розробляє методики того, як має бути організований моніторинг. У Міністерстві енергетики та природних ресурсів вже лежать два відповідних посібники. Відтак наукові напрацювання із зооплактону та водної рослинності вже можуть використовуватися при організації регулярного моніторингу, за який відповідають відомчі міністерські структури.
Без права на занепад
Попри відсутність доступу до лабораторій, робота в Інституті триває. Незважаючи на всі негаразди, біологи встигли провести кілька наукових експедицій. Зокрема, співробітники Інституту багато років проводять роботу на Куяльнику, з'ясовуючи, чи можна запускати воду з Одеської затоки до лиману, добре це чи погано для стану водойми. Дослідження проводяться регулярно, але щоб дійти остаточних висновків, потрібен безрозривний ряд даних, яких чим більше зібрано – тим краще.
«Останніми роками часто говорять про цвітіння води в Чорному морі, спричинене масовим розвитком ціанобактерій та мікроводоростей, та як це погано для загального стану екосистеми. Це пов'язане із аномальними кліматичними факторами, які досить складно прогнозувати. Але говорити, що стан екосистеми Чорного моря стає гіршим, не можна, - заспокоює завідувачка Відділом екології крайових угруповань Інституту морської біології Анастасія Снігірьова. - З 80-х років минулого століття ми фіксували значні зміні в екосистемі, постійні цвіттіня води, замори – ці явища носили назву евтрофікації Чорного моря. Але після 2000-х спостерігається поступові процеси урівноваження та відновлення, що ми бачимо, наприклад, на прикладі філофорного поля. На жаль з'являються нові проблеми – види-вселенці, нещадний перевилов риби, забруднення морським сміттям. Дуже багато залежить від того, як організовується управляння водними екосистемами».

Анастасія Снігірьова
Біологи шукають фінансування самостійно, знаходять можливість поїхати, відібрати необхідні проби. Поки вони перебувають в морозильних камерах чи зафіксовані та чекають на обробку. З часу пожежі співробітники Інституту встигли провести три експедиції. Зимовий період важливий тим, що в цей час до Куяльника з Одеської затоки пускають воду, тому важливо не проґавити той момент, коли можна зібрати необхідні дані. Інститут морської біології зберігає багаторічні напрацювання, але поки що опрацьовувати їх – ніде.
Ведуться довгі перемовини з Академією наук, пишуться листи, виділяються тимчасові приміщення. Потім звернення переглядаються, та все починається наново. Збираються виділити приміщення фізико-хімічного інституту, де б всі могли розміститися, поставити своє обладнання та розпочати роботу. Мікроскопічні об'єкти, що зафіксовані у формаліні, за методиками, можуть зберігатись до трьох років. Але заморожені – значно менше.
Дослідники сподіваються, що зможуть найближчим часом знову сісти за мікроскопи. Всі біологічні процеси, що відбуваються в Чорному морі, треба досліджувати в динаміці. І, відновивши ці дослідження в повному обсязі, науковці Інституту найліпшим чином вшанують пам'ять своїх колег, котрі навіки залишилися на своєму робочому місці.
Текст та візуалізація
Марія Шевчук
Дякуємо за надані фото та відеоматеріали співробітникам Інституту морської біології НАН України.
Інформаційно-аналітичний сайт informer.od.ua є медійним проектом ГО "Інститут політичної інформації".