«Розумне споживання», «дбайливе ставлення до природи», «сортування відходів»… Як часто ми чуємо ці слова? І чи багато з нас впроваджує їх у життя? За даними Міністерства регіонального розвитку, в 2018 році утворилось 9 мільйонів тон побутових відходів. Частину з них, за наявності необхідних потужностей, можна було б переробити, тим самим зменшивши забруднення навколишнього середовища. Але чи просто це зробити? Яких заходів треба вжити, щоб реалізувати ці ідеї на практиці? За відповідями на ці питання ми поїхали до Харківської області.

Реалізація Національної стратегії з управління відходами в Україні вимагає врахування багатьох факторів. Треба запустити в роботу необхідні потужності, організувати посередників. І, найголовніше, необхідно привчити людей до роздільного збору відходів. З такою проблемою зіштовхнулися представники місцевого самоврядування на Харківщині. У Нововодолазькій ОТГ, щоб заохотити місцевих жителів до порядку, навіть запровадили безкоштовний вивіз сміття. Її очільник Олександр Єсін зазначає, що причина цьому проста – громада може собі це фінансово дозволити.

Доєднується також людський фактор. Подекуди вигідніше централізовано зібрати сміття, ніж вирішувати проблему захаращених посадок. На жаль, не всі люди дбайливо ставляться до навколишнього середовища. Чимало з них викидають сміття до лісосмуг. А комунальні служби громади потім все одно вимушені його прибирати власним коштом. І добре, якщо там до того часу не спалахне пожежа, як це часто буває. Коли ж всі умови організовані – людям вже соромно щось таке робити.

На такі пільги можуть розраховувати не всі. В приватних будинках сміття вивозять безкоштовно, а в багатоповерхівках – за платню. Бо в останніх робляться капітальні ремонти за кошти громади, люди ж в приватних будинках забезпечують себе самі. Тому їм і роблять такі послаблення. У Новій Водолазі розуміють, що треба шукати нових підходів для сортування та переробки, але на це поки що в громади не вистачає технічних можливостей. І, на жаль, ця проблема актуальна не тільки для них.

З іншого боку, у керівництва громади є розуміння, що постійно так бути не може. Рано чи пізно доведеться запроваджувати штрафи чи вживати інших заходів, щоб привести систему до ладу. Однак поряд з покараннями, варто продумати, як заохотити людей. Роз'яснювальну роботу слід поєднувати з позитивними стимулами. Одним з них, в перспективі, може стати безкоштовний вивіз сміття для тих громадян, що займаються сортуванням відходів. Ледачі ж будуть платити незалежно від місця проживання.

На рівні місцевого самоврядування важко донести кожному окремому жителю важливість тих чи інших кроків. А самостійно вирішувати проблему сортування та переробки фінансово й організаційно складно. Виходом може бути співпраця з бізнесом, який виробляє продукцію зі вторинної сировини. Тим паче що в Україні вже є приклади успішної діяльності таких підприємств.

Щоб познайомитись з одним із них, ми поїхали за 50 кілометрів від Нової Водолаги – до містечка Зміїв. Населений пункт, де проживає півтора десятки тисяч жителів, може послужити взірцем екологічного підприємництва. Місцева паперова фабрика орієнтована на переробку використаних паперових виробів для виробництва власної продукції. Підприємству вже понад 100 років, але поважний вік не заважає йому працювати за європейськими стандартами.

На підприємстві задіяно близько двохсот людей, кожному з яких є робота. Може здатися, що паперових виробів у нашому житті стає менше. Книжки читаються в електронному вигляді, документообіг і той переходить в режим онлайн. Проте в побуті з'явилось багато інших речей, створених на основі цього матеріалу, просто ми цей момент не завжди можемо відслідкувати.

Насправді попит на папір щорічно збільшується, адже книгодрукування – це його відносно невеликий відсоток. Левову частку складають обгортковий та мішочний крафтовий папір. В нього загортають подарунки, його використовують для пакування харчових товарів. Десять років тому Зміївська паперова фабрика виробляла 400 тон такого паперу на місяць, а зараз – 1000 тон. Тобто, попит за цей період зріс вдвічі й тенденцій до його скорочення не спостерігається.

Організація пунктів збирання, логістика, створення сміттєпереробних потужностей… Проблема сортування та переробки побутових відходів потребує комплексного рішення. Відсутність якоїсь однієї ланки у системі зводить нанівець всю роботу. Роз'яснювальна робота з населенням має зводитись не тільки до нотацій «смітити це погано», а й до демонстрації успішних прикладів роботи підприємств та громад, які працюють зі вторинною сировиною. Тим паче, що вони є й в Україні.