Повномасштабна війна, що почалась в Україні, викрила низку проблем. Багато з них виявились вирішеними в рекордний термін, але подекуди доводиться піднімати складні питання. Не для того, щоб когось дискредитувати, а порушити тему та знайти шляхи її вирішення, наголосити на необхідності реформ .

Воєнний стан передбачає певні обмеження. Багато заборон орієнтовані на те, щоб захистити людей від небезпеки, полегшити роботу правоохоронним органам за складних обставин. Проте бувають випадки, коли воєнним станом намагаються виправдати перевищення службових повноважень. Як відрізнити законодавчі обмеження від свавілля, ми спробували розібратись з одеськими правозахисниками.

На жаль фіксуються випадки, коли військові та правоохоронці поводять себе, м'яко кажучи, не гідно по відношенню до громадян, якими вони зобов'язані опікуватись. Однак военний стан не привід для порушення прав людей. Про це як ніхто інший знають експерти проекту «Клініки прав людини» ГО «ПРОЖЕКТОР», що працює в Одесі.

Його метою є забезпечення рівних можливостей та зменшення нерівності окремих категорій громадян через проведення адвокаційних кампаній. Тут пропонують кваліфіковану юридичну та психологічну допомогу, орієнтовану на вразливі до дискримінації соціальні групи та формують толерантне відношення до них.

До складу «Клініки прав людини» увійшли досвідчені адвокати, юристи, психологи та медійники, які надають професійну підтримку та допомогу людям, що стикаються зі стигмою, дискримінацією, чиї права та свободи порушуються. Подекуди вони й самі не знають про свої права. Спеціалісти «Клініки прав людини» допомагають зокрема людям, що належать ЛГБТІК+, особам, у медичних картках яких є діагноз ВІЛ/СНІД.

Ці категорії регулярно страждають від дискримінаційних дій з боку суспільства, стикаються зі свавіллям правоохоронців та держустанов, стають жертвами домашнього насильства. За вєнного стану, на жаль, вони теж за застраховані від зловживань влади та агресивний дій. Більш того, такий час, з усім його напруженням, різко збільшує кількість випадків нетолерантного ставлення серед окремих представників суспільства.

Зараз на передовій багато наших військових, які мужньо захищають країну. Сьогодні мобілізовано близько 700 тисяч чоловік, а коли мова йде про велику групу людей, є ймовірність, що серед них знайдеться певна кількість недобросовісних, які не проти позловживати своїм становищем та принизити когось слабшого.

Такі дії підлягають обов'язковому розголосу. Вони дискредитують українську армію, дають основу для поширення ворожої пропаганди та негативно впливають на формування образу військових. Замовчування таких фактів зменшує обороноздатність країни й працює на руку агресорові.

«Клініка прав людини» проводить постійні тренінги для своєї категорії підзахисних. Якщо виникає однакова кількість питань, то створюються інформаційні заняття, на яких роз'яснюється законодавство, моделюються різні ситуації, розповідається, як поводити себе з правоохоронними органами. Юристи намагаються дати інформацію людям, як себе захистити, інформують про повноваження органів безпеки, роз'яснюють людям їхні права.

З труднощами під час воєнного стану стикаються і жінки. Про це знають представники благодійної організації "Жіночий простір". Зокрема, коли мова йде про евакуацію з дітьми. Але тут порушень в правовій площині немає, скоріш складнощі, які спровоковані важкою ситуацією в країні.

Був певний період, коли жінки з дітьми без усіх необхідних документів не могли виїхати за кордон, але така ситуація продовжувалась буквально два дні, далі подібних перешкод не було. Однак якщо мова йде про райони, далекі від лінії фронту, порушення прав жінок у нинішній час залишаються "довоєнними".

До існуючих проблем через воєнний стан додались нові, які хоч поступово вирішуються, однак створюють додаткове напруження на громадські організації. В багатьох жінок чоловіки пішли воювати, а вони залишились наодинці з маленькими дітьми. Їм важко переміщуватися, отримувати лікування, якщо їх стан здоров'я цього потребує. Жінки, що проживають в регіонах, особливо якщо поблизу них відбуваються військові дії, багато в чому позбавлені багатьох можливостей, їм важче отримати базові блага.

Сьогодні є закони, які діють навіть у період війни. Якщо є підозра, що та чи інша особо скоїла кримінальне або адміністративне правопорушення, правоохоронні органи мають вказати, коли це було. Наприклад, що людина схожа на особу, яка дві години тому скоїла правопорушення, звернути увагу, що в неї на одягу є сліди крові чи щось на кшталт того.

В такому випадку правоохоронці мають право вжити превентивних заходів. Зокрема, за допомогою спеціального обладнання подивитись, чи справді є на одязі сліди крові, чи має людина при собі зброю. Якщо є щось підозріле, вони мають викликати слідчо-оперативну групу, яка повинна провести процесуальні дії, тобто вилучити ту ж зброю.

Воєнний стан породив багато викликів. Є проблеми з центрами територіального комплектування (колишніми військоматами), які ходять, вручають повістки громадянам там, де вони не мають права цього робити. З дискримінацією зіштовхуються трансгендерні люди, що перебувають в процесі зміни статі. Центри комплектування замість того, щоб зняти з обліку таких осіб, надати відстрочку, не роблять цього, незрозуміло з яких підстав.

Серед певного відсотка людей побутує думка, що якщо в країні війна, то мирні громадяни, які в ній живуть, не мають жодного права голосу, а от військові навпаки, наділені необмеженими повноваженнями. Тому багато випадків про такі правопорушення просто замовчуються, бо люди не знають своїх прав.

Можливо, таке ставлення дісталось людям ще в спадок від Радянського Союзу, коли це дійсно було так. Така ментальність зараз, судячи з усього, укорінилась в громадянах РФ, до яких зараз мало кому хочеться бути подібним. У нас з ними різні цінності, зокрема ті, що стосуються реформ,подальшого життя та ставлення до людей. Там, де закони працюють, вони мають працювати.

Якщо ви зіштовхуєтесь з правопорушенням з боку військових, поліції та інших посадових осіб, не мовчіть про такі випадки. Можна поскаржитись на гарячу лінію, в прокуратуру, звернутись за консультацією до адвоката. Ті, хто воюють на передовій, віддають свої життя передусім за свободу, щоб ніхто нікому не вказував, як нам жити. Миритися з безправ'ям по відношенню до себе це знецінювати їхню жертву та давати «зелене світло» недобросовісним людям на подальші зловживання.