Про венеричні захворювання у нас говорити не прийнято. Це не та тема, на яку будеш говорити в родинному колі, під час дружніх посиденьок та під час романтичного побачення. Якщо про застуду, серцеві хвороби та навіть розлади травлення люди говорять більш-менш охоче, то тут виникає парадоксальна ситуація: "хвороба є, пацієнтів немає".

Якщо вбити в пошуковик "венеричні захворювання Одеса" пропозиції клінік, що пропонують обстеження та лікування, розтягуються на кілька сторінок Гуглу. В усіх районах міста, від великих медичних центрів до маленьких приватних кабінетів. Значить проблема існує, але про неї намагаються не говорити. Особливо мовчать ті, хто з нею зіштовхнувся безпосередньо.

За інформацією Центру медичної статистики, у 2018 році більше 30 000 громадян України вперше в житті зіштовхнулись з венеричними захворюваннями. Зокрема, сифіліс був діагностований в 1 404 чоловіків та 1 128 жінок. В тому ж році 2 658 чоловіків та 1 424 жінок отримали в медичних картках та життєвому досвіді захворювання на гонорею.

Але ці дані не можуть чітко відображати, скільки людей перенесли та переносять захворювання, що передаються статевим шляхом. По-перше, таких хвороб існує десятки, по-друге, деякі пацієнти стараються лікуватись анонімно, не афішуючи перед державною статистикою свою делікатну проблему.

В рідкісних випадках можливе безсимптомне носіння, коли людина не відчуває від інфекції жодного дискомфорту та не знає, що є носієм. При тому, що може заражати тих, з ким контактує. Ці та інші фактори значно ускладнюють точний підрахунок людей, що страждають на венеричні хвороби.

Одеса, як портове та курортне місто, суворістю моралі ніколи не відрізнялась. Саме з неї в Україні почалась епідемія ВІЛ/СНІДу. В далекому 1987 році тут зафіксували народження ВІЛ-позитивної дитини. А далі такі випадки поширились всією територією України.

З того часу багато що змінилось. ВІЛ та СНІД зі статусу "чуми ХХ століття" перемістились в ранг хронічних захворювань, що потребують пожиттєвого прийому пігулок. І хоча зараз ВІЛ вже не має тої смертоносності, як тридцять років тому, остерігатись є чого. В кожному випадку, краще бути багатим та здоровим, ніж бідним та хворим.

Вірус імунодефіциту людини, як такий, не відноситься до венеричних захворювань, проте його чи не найбільше бояться. І обґрунтовано. За даними Центру громадського здоров'я, в Україні понад 65 % всіх випадків зараження відбувається саме статевим шляхом.

Одеська область є одним із лідерів за кількістю зареєстрованих хворих. Ставлення до сексу в місцевих жителів відносно лояльне, а в тих, хто приїжджає до Одеси відпочивати — ще лояльніше. Заклади відпочинку, додатки для знайомств дають великий простір для різних неплатонічних видів спілкування. І не було б в цьому проблеми, якби не нехтуваннями простими правилами безпеки.

Найпоширенішою причиною венеричних захворювань є ігнорування ефективних засобів захисту. В поєднанні з нестабільними стосунками та частою зміною статевих партнерів така практика стає згубною для організму людини. Можливо не з першого, і навіть не з другого разу.

Не кожен незахищений контакт призводить до інфікування, але нехтування правилами безпеки рано чи пізно призводить до закономірного результату. В більшості випадків, його наслідки ліквідовуються нескладним курсом лікування та розумінням, що використання засобів бар'єрних контрацептивних засобів має сенс.

В рамках медичної реформи в Одесі був створений Центр соціально значущих хвороб. Він надає профілактику з таких хвороб як туберкульоз, ВІЛ/СНІД, гепатити В та С. У двох з цих захворювань, таких як вірус імунодефіциту людини та гепатит В, статевий шлях передачі є одним з найпоширеніших.

У випадку першого людині потрібна буде пожиттєва терапія, а виявлений гепатит "гарантує" тривале лікування з неоднозначними наслідками для здоров'я. Традиційні ЗПСШ, в своїй більшості, лікуються простіше та становлять меншу небезпеку. Якщо їх, звісно,не запускати.

Існують проекти, спрямовані на профілактику власне венеричних хвороб. Наприклад, громадська організація "Віра. Надія. Любов" сприяє профілактичним оглядам для секс-працівниць. Вони є вразливими групами населення, які в рамках своєї діяльності ризикують отримати статеві інфекції.

Бар'єрні методи контрацепції хоча й мають високу ефективність, але не гарантують стовідсоткового захисту від ЗПСШ. Тому профілактичні обстеження є вкрай необхідними. Та й факти насильства, на жаль, трапляються, коли використання презервативів не залежить від бажання секс-працівниці. В рамках програми жінки отримують можливість на базі мобільних амбулаторій пройти перевірку на ВІЛ, вірусні гепатити, захворювання, що передаються статевим шляхом.

За рік огляди проходить понад 4 тисячі секс-працівниць. Це серйозних внесок в роботу з протистоянням соціально-значущих хвороб серед груп ризику. Але треба пам'ятати, що від ЗПСШ не застрахована жодна людина, що мала чи має статеве життя. На щастя, здоровий глузд та бар'єрна контрацепція серйозно зменшують ризики отримати таке захворювання в анамнезі.