Сьогодні, 10 червня, одеські моряки вийшли на акцію протесту на Французькому бульварі. Мореплавці протестували проти систематичних поборів, з якими зіштовхуються під час роботи. В такому місті, як Одеса, кожен має такого знайомого серед родичів, друзів, або бодай знайомих. Ці люди, поки мають здоров'я та можливості, заробляють гроші в далеких країнах, за мірками України, досить великі. Але перед тим, як піти у свій перший (і не тільки) рейс, вони вимушені віддавати серйозні гроші. Подекуди не зовсім чесно.

Якщо хабарів, які подекуди трапляються, можна й не давати, то обов'язкових додаткових платежів уникнути важко. Штучно створені умови для того, щоб моряки співпрацювали з агентами та додатково платили за іспити, щоб взагалі скласти його державній комісії. Траплялись випадки що ті, хто намагався скласти його самостійно та зареєструватися в кабінеті моряка, зіштовхувались зі значними труднощами, зокрема організаційними.

Щоб пройти верифікацію та скласти іспити, треба зачекати. Загальний час очікування, якщо людина подається сама, складає приблизно півроку. А якщо людина звертається до агентства, то час верифікації займає близько двох-трьох днів. Через що моряк, що хоче зробити все сам, фактично всю свою відпустку вимушена витратити в очікуванні всіх необхідних документів. І більшість, не бажаючи витрачати час, все ж таки звертається до посередників.

Позитивне складання іспитів моряками гарантується тільки за умови надання свідоцтв про проходження підготовки на бланках обраних навчальних тренажерних центрів. Представники деяких громадських організацій, що опікуються моряками, вважають що такі центри задіяні в корупційних схемах і якість навчання в них не виправдовує ті ціни, що центри ставлять для надання своїх послуг. Документи, отримані в інших тренажерних центрах хоча й приймаються, однак не гарантують позитивного складання іспитів.

Цей факт став причиною підвищення цін в тихобраних тренажерних центрах. Моряки, зваживши всі "за" та "проти" йдуть навчатися саме туди, для успішного складання іспитів. Чому саме такий розподіл і чому моряк не може пройти навчання ні в Ізмаїлі, ні в Херсоні, ні в Миколаєві, де також є тренажерні центри лишається без відповіді. Люди не можуть пройти необхідні процедури в себе вдома й стікаються до Одеси, що виливається в додаткові витрати.

Система акредитації моряків вимагає реформ і для їх впровадження, за деякими винятками, не вимагають додаткового серйозного фінансування. Так, за пропозиціями експертів, частину послуг можна було б надавати на місцях. Якби робочі дипломи та паспорти моряків видавали б ЦНАПи, це б полегшило отримання документів моряків для роботи. Не треба було б виїжджати цілеспрямовано до Одеси, винаймати житло, витрачати час та гроші для отримання документів.

Глобальна причина неорганізованості в галузі дипломування моряків полягає в тому, що професіоналів в цій галузі бракує і мало хто може розробити інструкції для спрощенння бюрократичних процесів.Українські моряки одна з тих категорій населення, яка має можливість заробляти більше своїх співвітчизників.

Це важка робота, далеко від родини і друзів, яка приносить гарний дохід і створює велику інфраструктуру з людей, які хочуть на них заробити. Подекуди посередники справді полегшують життя, дозволяють зекономити час й надають необхідну допомогу й мають право на гідну оплату. Проблема виникає тоді, коли немає умов для чесної конкуренції, через що вартість послуг зростає, а їх якість — не змінюється, а то й стає гіршою.

В 2018-му році один сертифікат коштував 650 гривень. В 2020-му вже його вартість складає 6500 гривень. Вартість складання іспиту для моряка три роки тому вартувала 500 доларів, вже в 2020 ціни стартують від 1400 умовних одиниць. Середня ціна повного пакету документів складала, в середньому, 1500 доларів. На сьогодні ціна варіюється від 4,5 до 8,5 тисяч доларів. За мінімальними підрахунками, в Україні 150 тисяч більш-менш регулярно працюючих моряків, які зобов'язані кожні п'ять років проходити підтвердження.

Суми, що сплачують моряки, складають мільярди гривень. Ці гроші, за правильної організації, могли б піти не підживлення корупційних схем, а залишатися в державі. Юристи кажуть, що треба створити прозору систему підготовки, бо вже деякі українські моряки їдуть отримувати морські документи до Польщі, Латвії та Болгарії, бо там ця процедура значно простіша й дешевша. Якщо ситуація з необґрунтованими цінами на документи та хабарництвом буде продовжуватись, існує ризик, що Україна втратить серйозні гроші.

Профільні міністерства України глобально не переймаються справами українських моряків. Хіба що тільки в тих випадках, коли наш співвітчизник потрапив у біду в іншій країні й вимагає визволення. Але й, справедливості кажучи, не всі моряки говорять відкрито про ті проблеми, які вже давно вважаються побутовими. Практика минулих реформ показує, що будь-які зміни починаються знизу. Бажання покращити має йти саме від людей, а не від правозахисників чи громадських організацій.