Станом на 14 травня, в Одеській області було зареєстровано майже 67 тисяч внутрішньо переміщених осіб. Такі дані оприлюднила регіональна обласна військова адміністрація. Більшість цих людей використовує Одещину як транзитну зону, для переїзду в безпечні країни, зокрема до Молдови та Румунії. Проте серед них є й такі, хто обрав Одесу як кінцевий пункт призначення, місце, де можна сховатись від війни.

Ганна Дорошкевич приїхала до Одеси 25 лютого, з Маріуполя. Вона покинула місто ще в перший день війни, бо 24 лютого там вже були обстріли. Добиратись було складно, не було квитків, потім з ними розібрались. Додаткові труднощі виникли через те, що потяг їхав через Миколаїв та Херсон. До Херсону його не пустили, потяг проїжджав через поле, там щось поруч вибухнуло, вимкнуло світло, везли якимись чигирями, потяг десь затримався години на три. Зрештою, дівчина успішно дісталась до Одеси. Їй пощастило виїхати до того, як Маріуполь оточили ворожі війська.

Аня зупинилась у брата, який вже давно мешкає тут. Роботу знайшла через спеціалізований сайт, склала свіже резюме, на яке оперативно прийшов відгук. Складнощів з пошуками не було, адже дівчина має гарний досвід, відразу з'явились кандидати, в перший день була співбесіда, за результатами якої вона влаштувалась продавцем-консультантом до торгівельного центру. Загалом, у ситуації що склалась, дівчина в основному розраховувала лише на себе. Один раз тільки отримувала гуманітарку, продукти та засоби особистої гігієни. Ганна поки не планує нікуди їхати далі, проте такого варіанту не відкидає.

З її оточення кілька людей зупинились у Львові, одна дівчина також в Одесі, інші в основному за кордоном. Щоб люди лишились, на її думку, має бути безпечно. Допомога наче є, але в інших країнах виплати більші. В нас переселенцям пропонують дві тисячі гривень на місяць, а в Польщі, наприклад 600-700 злотих (близько 5 тисяч гривень). Після пережитого стресу не треба відразу шукати роботу, а є можливість прийти до тями, адаптуватись. На дві тисячі гривень нічого не купиш особливо, переселенцям треба ще й орендувати житло.

Проживання в Україні має свої переваги та труднощі. Поки Одеса залишається безпечним містом, наскільки це можливо в українських реаліях. Єдине, що дошкуляє місту, це далекобійні ракетні удари, від яких страждають всі наші області. Однак для людей, що вирішили залишитись в Україні, проживання в Одесі виявляється не найгіршим варіантом.

Одещина має для переселенців свої переваги. Зокрема через те, що кінцевим пунктом проживання її обирає не так багато людей, що вирвались з-під обстрілів. Більшість з них переїжджають до західних регіонів. Вони бояться, що Росія розгорне наступ далі на південь, через який їм знову доведеться рятуватися від небезпеки. Одесити, загалом, намагаються допомогти своїм співвітчизникам , що потрапили в біду.

Одеська область й до початку повномасштабного вторгнення дала прихисток багатьом переселенцям з Донбасу. Починаючи з 2014 року, з окупованих територій Донецької та Луганської областей на південь перемістилось понад 30 тисяч осіб. Частина з них досі продовжує тут жити, бо втомилась тікати. Тим паче, що ситуація в Одесі сприятливіша, ніж в багатьох українських містах. А хтось знову покинув налагоджений побут, з надією знайти безпечне місце в іншій країні. Через те, що боїться повторення історії ще раз.

Кожен переселенець, який рятується від війни, потребує підтримки. І навіть тоді, коли твій будинок знаходиться далеко від безпосередньої лінії фронту, не кожен здатен витримати психологічне напруження, повітряні тривоги, обмеження, що несе за собою військовий стан. У кожної людини є свої причини як поїхати, так і залишитись. Станом на кінець квітня, майже 8 мільйонів українців стали внутрішніми переселенцями. Фактично, кожний шостий житель країни залишився шукати прихисток в межах держави.

Війна, яку Росія розв'язала в Україні, стала важким випробуванням для кожного. Навіть міста, де не було жодного прильоту ракет, куди не влучила жодна авіабомба, не можуть почувати себе в безпеці. У багатьох є рідні та близькі в постраждалих регіонах. Кожен має друга чи знайомого, що зараз воює в Збройних силах. Але переселенцям, які вимушені були рятуватись від війни, зараз найважче. Велика кількість з них сподівається повернутись додому та відбудовувати країну. Головне, щоб було куди повертатись.