Реформа шкільної освіти стартувала в 2017 році. Саме тоді був ухвалений чинний закон "Про освіту", який задекларував нові принципи засвоєння знань українськими дітьми. В основі лежить забезпечення рівного доступу до якісної повної загальної середньої освіти для кожної дитини, щоб учні отримували рівноцінні знання, незалежно від свого місця проживання.

Проте якщо мова йде про територіальний принцип, то доступність в Україні зберегти не так просто. Одеська область з її відстанями та поганим станом доріг тут не виняток. Згідно закону, до 2027 року в Україні мають бути створені профільні ліцеї. Підготовчий етап почнеться в наступному 2022 році. Саме тоді заклади, що претендують на навчання старшокласників, мають визначитись зі спеціалізацією.

Старша школа має бути відокремлена від молодшої. І та й друга можуть бути в одному приміщенні з середньою школою — гімназією. Але специфіка ліцею полягає в його профільності, орієнтації на майбутню професію, щоб старшокласники змогли здобувати знання згідно своїх нахилів. Проблема полягає в тому, що за чинними нормами ліцеї можуть бути тільки в громаді з кількістю від 50 тисяч населення.

Великі міста та райцентри в цю норму вписуються. А от чимало сільських шкіл Одеської області на створення ліцеїв в межах своїх населених пунктах не розраховують. Навіть якщо обмеження на те, що ліцеї можуть бути тільки у великих громадах знімуть, не всі скористаються такою можливістю. Адже підтримка такого закладу в належному стані вимагає фінансових ресурсів, підготовлених спеціалістів, серйозної матеріально технічної-бази.

До того ж треба вирішити, де будуть жити майбутні старшокласники з віддалених населених пунктів, яким від місця проживання до ліцею треба буде витрачати кілька годин на дорогу в один кінець. І зараз жителів невеликих населених пунктів хвилює, в яких умовах навчатимуться їхні діти.

Велика кількість жителів Маразліївської громади добре знають, що не завжди школа біля дому — найкращий варіант. Принаймні, якщо мова йде не про те, щоб чимось на півдня зайняти дитину, а про здобуття знань. Кілька років тому, після утворення громади, кілька місцевих шкіл були понижені у ступені. Десь працює тільки початкова школа разом з дитсадком, десь залишили дев'яті класи. Такий крок викликав значне обурення в жителів сіл, де школи працювали з обмеженнями. Але таке рішення було вимушеним.

Пониження ступеню шкіл було спровоковане багатьма чинниками. З одного боку — це була оптимізація заради економії коштів. З іншого — система шкіл вже сама по собі вимагала змін. Так в одній із шкіл, через брак кадрів, один педагог викладав чи не половину всієї шкільної програми. "Якість" викладання була такою, що випускники не могли здати ЗНО та навчатися далі.

З іншого боку, територіальним принципом теж нехтувати не варто. Якщо умовний одеський старшокласник в межах тридцяти кілометрів (саме така протяжність Одеси) знайти навчальний заклад згідно своїх нахилів, то для дітей з сільської місцевості ця задача набагато ускладнюється. Чи буде поруч ліцей, якщо буде — чи відповідатиме він нахилам старшокласника?

Але загалом, діти з віддалених населених пунктів, які хочуть навчатися далі, в кожному випадку вирушають здобувати освіту до районних центрів та великих міст. Професійно-технічну освіту дуже часто можна здобути недалеко від місця проживання. А от вища освіта, якщо в такій виникає потреба, переважно здобувається в обласних центрах.

Середня освіта має бути доступна кожному, але треба підготувати умови для неї. Закон, що функціює зараз, ймовірно до фінального етапу реформи зазнає змін. Не кожна громада має 50 тисяч населення, однак якісної освіти потребують всі діти. Є невеликі, але забезпечені населені пункти з серйозним кадровим педагогічним потенціалом, що можуть заснувати профільний навчальний заклад для старшокласників й приймати в себе дітей з найближчих населених пунктів.

В Україні вже є досвід створення опороних шкіл в громадах, де в одному навчальному закладі була організована освіта для дітей з прилеглих сіл. Але навіть якщо закон приведуть до ладу, чимало питань доведеться ще вирішити на місцях. Зокрема треба визначити, які профілі будуть створені при ліцеях та яким чином у них навчатимуться школярі і яким чином добиратимуться до освітнього закладу.

Реформа освіти в тому вигляді, в якому вона пропонується, викликає багато суперечок. З одного боку батьки розуміють, що не завжди гарний заклад освіти розташований в сусідньому дворі, й заради знань є сенс долати відстань. З іншого — виникають побоювання, що діти невеликих населених пунктів взагалі залишаться без повної загальної середньої освіти чи будуть обмежені в її виборі.

Загалом, впровадження фінального етапу змін в шкільній освіті вимагатиме серйозною попередньої роботи та певних фінансових ресурсів. Мало задекларувати, що якісна середня освіта має стати доступною для кожного українського школяра. Її треба ще такою зробити.