«Якби не ця війна клята, я б в житті нікуди не поїхав. Настільки я люблю свій рідний край, своє село. Як пішов на пенсію, думав доживати там до кінця своїх днів. Мені там все подобається! І край, і природа, і атмосфера. Ні одного дня не залишусь, якщо буде можливість повернутися. Там лежать мої батьки, дід з бабою, які заснували це село. Вони в 1918 році найпершими приїхали сюди. Там річка, луки, сінокоси, земля родюча. Поселилися й заснували село. Людей там було дуже багато. Якщо в родині було троє-четверо дітей, це вважалось, що родина малодітна. А так було шестеро, семеро, восьмеро. Проте потім люди стали виїжджати », - розповідає історію свого села Василь Чайка.