Photo: twenty20photos
Українські Facebook та Telegram: чи вірити соціальним мережам?
За останній рік в Україні змінилося інформаційне поле. Обговорення політики плавно переходить з Facebook у ТГ, ЗМІ все це легалізують і надають сенсу і вагомості. Сьогодні найпопулярніші ТГ-канали України — це аудиторія 200 - 300 тисяч осіб. Анонімність соцмереж дозволяє користувачам вкидати будь-яку неперевірену інформацію, змішуючи брехню, правду і напівправду. Але чи варто цим перейматися? І чи живемо ми у новій політичній реальності?
30 квітня 2021
1
Нова політична реальність
Балотуючись на посаду президента, Володимир Зеленський зробив ставку не на традиційні медіа, а на соціальні мережі. Здобувши з їх допомогою перемогу на виборах, колишній актор перетворився на серйозного політика і дедалі частіше віддає перевагу стандартним каналам поширення інформації — телебаченню, друкованим ЗМІ та інтернет-сайтам. Але онлайн-місце порожнім не буває: запущена Зеленським мода на використання в політиці соцмереж залишилася, зазначають експерти. Щоправда, тепер там правлять бал вельми неоднозначні персонажі. За останній рік в Україні змінилося інформаційне поле. Обговорення політики плавно переходить з Facebook у ТГ, ЗМІ все це легалізують і надають сенсу і вагомості. Сьогодні найпопулярніші ТГ-канали України — це аудиторія всього лише зі 200 - 300 тис. осіб. Але чи варто цим перейматися? Чи живемо ми у новій політичній реальності?
ТГ, або «телега», як неформально називають дітище росіянина Павла Дурова, засновника соцмережі ВКонтакте, на просторах колишнього СРСР перетворюється на помітний інтернет-майданчик, орієнтований на політику. Після парламентських виборів в Україні саме там з'явилося безліч анонімних каналів, що публікують, наприклад, «інсайди» з Офісу президента (ОП) і з президентської фракції партії Слуга народу (СН).
Один із українських блогерів - опонентів Майдану, Анатолій Шарій, який виїхав з України в 2012 році і отримав політичний притулок в ЄС примудрився конвертувати віртуальних підписників у реальний електоральний ресурс: на початку червня 2019 року Шарій зареєстрував в українському Мін'юсті партію свого імені, яка на парламентських виборах у 2019 році зібрала голоси майже 330 тис. виборців, показавши результат в 2,23%. Фракції Партії Шарія вже пізніше після проведення місцевих виборів 2020 року стали присутні в деяких місцевих радах по Україні, включаючи Одесу.
Мода на подібні ресурси прийшла в Україну з Росії, де існує, наприклад, популярний ТГ-канал Незигарь, що публікує різні політчутки, розповідає Антон Павлушко, експерт InformNapalm. «Незабаром і на українському напрямку почали працювати цілі мережі анонімних каналів, які так чи інакше впливають на українські новини і політику», — пояснює він. Анонімність дозволяє вкидати будь-яку неперевірену інформацію, змішуючи брехню, правду і напівправду. Або слугувати інструментом для тиску — наприклад, в одному з вітчизняних ТГ-каналів публікують мобільні номери депутатів і журналістів. «Телега» може ставати підсвічуванням для політичних проектів, але самі по собі такі канали нічого із себе не вдають. Їх легалізація відбувається лише тоді, коли ТГ починають цитувати пересічні ЗМІ, запевняє Максим Саваневський, керівний партнер комунікаційної групи Рlusone.
ТГ, або «телега», як неформально називають дітище росіянина Павла Дурова, засновника соцмережі ВКонтакте, на просторах колишнього СРСР перетворюється на помітний інтернет-майданчик, орієнтований на політику. Після парламентських виборів в Україні саме там з'явилося безліч анонімних каналів, що публікують, наприклад, «інсайди» з Офісу президента (ОП) і з президентської фракції партії Слуга народу (СН).
Один із українських блогерів - опонентів Майдану, Анатолій Шарій, який виїхав з України в 2012 році і отримав політичний притулок в ЄС примудрився конвертувати віртуальних підписників у реальний електоральний ресурс: на початку червня 2019 року Шарій зареєстрував в українському Мін'юсті партію свого імені, яка на парламентських виборах у 2019 році зібрала голоси майже 330 тис. виборців, показавши результат в 2,23%. Фракції Партії Шарія вже пізніше після проведення місцевих виборів 2020 року стали присутні в деяких місцевих радах по Україні, включаючи Одесу.
Мода на подібні ресурси прийшла в Україну з Росії, де існує, наприклад, популярний ТГ-канал Незигарь, що публікує різні політчутки, розповідає Антон Павлушко, експерт InformNapalm. «Незабаром і на українському напрямку почали працювати цілі мережі анонімних каналів, які так чи інакше впливають на українські новини і політику», — пояснює він. Анонімність дозволяє вкидати будь-яку неперевірену інформацію, змішуючи брехню, правду і напівправду. Або слугувати інструментом для тиску — наприклад, в одному з вітчизняних ТГ-каналів публікують мобільні номери депутатів і журналістів. «Телега» може ставати підсвічуванням для політичних проектів, але самі по собі такі канали нічого із себе не вдають. Їх легалізація відбувається лише тоді, коли ТГ починають цитувати пересічні ЗМІ, запевняє Максим Саваневський, керівний партнер комунікаційної групи Рlusone.
Мода на подібні ресурси прийшла в Україну з Росії, де існує, наприклад, популярний ТГ-канал Незигарь, що публікує різні політчутки. Незабаром і на українському напрямку почали працювати цілі мережі анонімних каналів, які так чи інакше впливають на українські новини і політику.
Молодь, як правило, перші, хто заходить у нові соціальні мережі. Проте історично якось так склалося, що на молоду аудиторію у нас і політики, і бізнес глобально закривають очі. За винятком, хіба що, якихось локальних брендів, які саме на молодіжну аудиторію й орієнтуються. Але наразі основні маніпулятори і вірусмейкери в Україні все ще досить складно сприймають Телеграм. Поки вони зрозуміють, що таке ТікТок, пройде ще мінімум три роки до наступної президентської каденції.
Оксана Мороз, дослідниця соцмереж та засновниця ініціативи з інформаційної гігієни "Як не стати овочем", констатує, що маніпулятори переходять у нову соцмережу, коли вони розуміють, як це працює і мають всі необхідні інструменти для створення штучної популярності, аби гарантовано створити ту картинку, яку вони хочуть. Просто вийти, наприклад, у ТікТок і завести акаунт — це надризиковано для них, бо вони отримають реалістичні відгуки від суспільства, до яких морально не готові. Тому поки не навчаться модерувати ці соцмережі — не наважаться туди йти всерйоз і надовго.
Для прикладу, згадаємо розвиток Фейсбуку в Україні. Популярною ця соцмережа стала у 2014 році після революції. Та насправді українські політики почали розуміти та використовувати її у своїх цілях лише у 2019-му. Тобто минуло п'ять років, поки в Фейсбуці не розвинулися технології.
Оксана Мороз, дослідниця соцмереж та засновниця ініціативи з інформаційної гігієни "Як не стати овочем", констатує, що маніпулятори переходять у нову соцмережу, коли вони розуміють, як це працює і мають всі необхідні інструменти для створення штучної популярності, аби гарантовано створити ту картинку, яку вони хочуть. Просто вийти, наприклад, у ТікТок і завести акаунт — це надризиковано для них, бо вони отримають реалістичні відгуки від суспільства, до яких морально не готові. Тому поки не навчаться модерувати ці соцмережі — не наважаться туди йти всерйоз і надовго.
Для прикладу, згадаємо розвиток Фейсбуку в Україні. Популярною ця соцмережа стала у 2014 році після революції. Та насправді українські політики почали розуміти та використовувати її у своїх цілях лише у 2019-му. Тобто минуло п'ять років, поки в Фейсбуці не розвинулися технології.
2
Наскільки могутнім є Фейсбук?
За даними дослідження комунікаційної групи Plusone, опублікованими в кінці січня 2021-го, українська аудиторія ФБ за останні пів року зросла на 1 млн і тепер становить 16 млн користувачів, або майже половину населення країни. Крім того, за даними дослідження фонду Демократичні ініціативи, проведеного в серпні 2020-го, соцмережі займають друге місце у списку джерел, з яких жителі України (44% із них) отримують інформацію про стан справ у країні й світі. У цьому компоненті вони поступаються лише телебаченню, але випереджають інтернет-ЗМІ. А Фейсбук — це мережа № 1: саме з неї дізнаються новини 58% користувачів. А ось телеграм-канали заради цього читають лише 8,5% опитаних.
Водоспади невиправданої агресії і цунамі невмотивованого негативу — це невід'ємна риса політичних і громадських Фейсбук-дискусій в Україні. Сьогодні багато користувачів від подібного настільки втомилися, що намагаються обмежити свою залученість у соцмережу. І якщо під час Революції гідності або на початку російської агресії на Донбасі багато українців об'єднувалися у соцмережах для допомоги один одному і фронту, то президентські вибори-2019 чітко і глибоко розділили ФБ-користувачів, зіштовхнувши лобами прихильників Петра Порошенка і Володимира Зеленського.
Минуло два роки, а пристрасті так і не охололи. Навпаки, в українському сегменті дітища Цукерберґа киплять нові теми. Тим паче, що 2020-й, за словами психологів, додав до світовідчуття його користувачів тривогу і страх, викликані пандемією коронавірусу. До того ж карантин змусив людей проводити у ФБ ще більше часу.
Максим Саваневський впевнений: до нинішньої ситуації надзвичайної поляризації думок у соцмережі Цукерберґа призвели не тільки зміни алгоритмів її роботи і додавання нових функцій. Річ, мовляв, у логіці розвитку ФБ в Україні: з настанням великих політичних потрясінь у 2013−2014 роках саме цей майданчик став осередком соціально-політичного життя країни. У 2017-му в ФБ перейшли ще й багато користувачів російських соцмереж ВКонтакте й Одноклассники, які тоді заборонили в Україні.
Оксана Мороз також зазначає: український ФБ-сегмент відображає весь той інформаційний шум, у якому живе країна. Якщо тональність новин загалом негативна, це перекидається і в соцмережу, де можна швидко все обговорити. «Тому Фейсбук і став своєрідним хлопчиком для побиття», — підкреслює Мороз. До того ж людині властиво фокусуватися на негативній інформації — мозок легше її сприймає. В інтернеті повно хорошої інформації: Space X запустив ракету, з'явилася якісна вакцина від коронавірусу. Але легше фокусуватися на негативі.
Водоспади невиправданої агресії і цунамі невмотивованого негативу — це невід'ємна риса політичних і громадських Фейсбук-дискусій в Україні. Сьогодні багато користувачів від подібного настільки втомилися, що намагаються обмежити свою залученість у соцмережу. І якщо під час Революції гідності або на початку російської агресії на Донбасі багато українців об'єднувалися у соцмережах для допомоги один одному і фронту, то президентські вибори-2019 чітко і глибоко розділили ФБ-користувачів, зіштовхнувши лобами прихильників Петра Порошенка і Володимира Зеленського.
Минуло два роки, а пристрасті так і не охололи. Навпаки, в українському сегменті дітища Цукерберґа киплять нові теми. Тим паче, що 2020-й, за словами психологів, додав до світовідчуття його користувачів тривогу і страх, викликані пандемією коронавірусу. До того ж карантин змусив людей проводити у ФБ ще більше часу.
Максим Саваневський впевнений: до нинішньої ситуації надзвичайної поляризації думок у соцмережі Цукерберґа призвели не тільки зміни алгоритмів її роботи і додавання нових функцій. Річ, мовляв, у логіці розвитку ФБ в Україні: з настанням великих політичних потрясінь у 2013−2014 роках саме цей майданчик став осередком соціально-політичного життя країни. У 2017-му в ФБ перейшли ще й багато користувачів російських соцмереж ВКонтакте й Одноклассники, які тоді заборонили в Україні.
Оксана Мороз також зазначає: український ФБ-сегмент відображає весь той інформаційний шум, у якому живе країна. Якщо тональність новин загалом негативна, це перекидається і в соцмережу, де можна швидко все обговорити. «Тому Фейсбук і став своєрідним хлопчиком для побиття», — підкреслює Мороз. До того ж людині властиво фокусуватися на негативній інформації — мозок легше її сприймає. В інтернеті повно хорошої інформації: Space X запустив ракету, з'явилася якісна вакцина від коронавірусу. Але легше фокусуватися на негативі.
Український ФБ-сегмент відображає весь той інформаційний шум, у якому живе країна. Якщо тональність новин загалом негативна, це перекидається і в соцмережу, де можна швидко все обговорити. Тому Фейсбук і став своєрідним хлопчиком для побиття.
3
Три надійні поради користування Фейсбуком
Давайте проаналізуємо, як працюють акаунти маніпуляторів у ФБ? Їм треба обіграти вас і Facebook та вплинути на формування вашої інфобульбашки. Для цього вони:
Додають ботів вам у друзі;
Підсовують рекламу на кшталт «Підтримуєш армію — тисни лайк», щоб ви підписалися на певний паблік;
Додають ботів до ваших друзів. Адже частина з того з чим вони взаємодіють, бачите і ви;
Оплачують пости ЛОМів (з російської - лидеры общественного мнения) та ЗМІ, на які ви підписані.
Також для створення штучної популярності, яка і має включити «стадний інстинкт» та притупити пильність, маніпулятори створюють залученість. Ще кілька років тому 200−300 лайків під постом могли спровокувати суттєві зрушення та зробити пост видимим. Сьогодні ж нас уже не здивуєш і десятьма тисячами лайків під постом. Масштаб виріс. Відповідно, аби якимось чином моделювати суспільну думку за допомогою лайків, треба створити штучну популярність за допомогою десятків тисяч акаунтів, накрутити цей «лічильник». Для цього вони:
або купують її (лайки, репости) на спеціальних автоматизованих платформах зі штучними акаунтами (біржах);
або самі створюють ці акаунти (ботів) та систему управління ними (ботруми).
Такі інструменти дозволять за достатньо символічні гроші забезпечити популярність будь-якому допису у найкоротший час.
Особливо турбує те, що, на додачу до того негативу, який продукують самі користувачі, ФБ за допомогою власних алгоритмів здатен замкнути нас у певному колі онлайн комунікації. Facebook моніторить майже всі дії своїх користувачів. Який пост ви прочитали, як довго його читали, чиї фото ви переглядали, яке переглядали довше, що писали, з якого девайса заходили, як змінювали локації і так далі. І цей массив збирається не один рік. Алгоритм Facebook борется за нашу увагу. Чим більше контенту ми побачимо, тим глибшою буде взаємодія (коментування, поширення, лайки) і тим довше ми сидітимемо у соцмережі. А значить нам можна показати більше реклами і Facebook заробить більше грошей.
Тож видання НВ надає три надійні поради користування ФБ у сучасних умовах:
Фільтруйте своє оточення
Про що пишуть наші друзі, сторінки та люди на яких ми підписані, що вони лайкають, репостять та коментують - саме з цього контенту FB обирає, що показувати людині. Але цю базу створюєте саме ви. Тому перед тим як здивуватися «звідки це взялося в моїй стрічці», подумайте, хто у вас в друзях і проаналізуйте як ви взаємодіяли з їх дописами.
Не орієнтуйтесь на «популярність»
Ми живемо в інформаційному шумі, а в Facebook він особливо сильний. Тому підсвідомо обираємо для себе фільтри — яка інформація варта уваги, а яка ні.
Навчіться відрізняти емоційни пастки
Ще одна важлива пастка, яка ґрунтується на розумінні людської психології і нерозумінні людьми інформаційної гігієни.
Вона акумулює в собі пости різної форми та змісту, які зачіпають людину за живе та включають емоційну поведінку.
1. Історія жертви.
2. Конспірологія.
3. Вирвана з контексту фраза, яка викликає злість.
4. Контроверсійний пост, який відразу викликає діаметрально протилежні емоції.
5. Поширення вигаданого або перебільшеного факту щодо проблемної теми.
Найкраще, що ви можете зробити у ситуації, коли ви бачите емоційну пастку — це ігнорувати її. Ігнорувати і говорити про інше.
Інформаційний імунітет формується з критичним мисленням та самоосвітою — це навички аналізу інформації в контексті, без яких згодом просто неможливо буде існувати. Тож тренуйте свій емоційний інтелект.
Додають ботів вам у друзі;
Підсовують рекламу на кшталт «Підтримуєш армію — тисни лайк», щоб ви підписалися на певний паблік;
Додають ботів до ваших друзів. Адже частина з того з чим вони взаємодіють, бачите і ви;
Оплачують пости ЛОМів (з російської - лидеры общественного мнения) та ЗМІ, на які ви підписані.
Також для створення штучної популярності, яка і має включити «стадний інстинкт» та притупити пильність, маніпулятори створюють залученість. Ще кілька років тому 200−300 лайків під постом могли спровокувати суттєві зрушення та зробити пост видимим. Сьогодні ж нас уже не здивуєш і десятьма тисячами лайків під постом. Масштаб виріс. Відповідно, аби якимось чином моделювати суспільну думку за допомогою лайків, треба створити штучну популярність за допомогою десятків тисяч акаунтів, накрутити цей «лічильник». Для цього вони:
або купують її (лайки, репости) на спеціальних автоматизованих платформах зі штучними акаунтами (біржах);
або самі створюють ці акаунти (ботів) та систему управління ними (ботруми).
Такі інструменти дозволять за достатньо символічні гроші забезпечити популярність будь-якому допису у найкоротший час.
Особливо турбує те, що, на додачу до того негативу, який продукують самі користувачі, ФБ за допомогою власних алгоритмів здатен замкнути нас у певному колі онлайн комунікації. Facebook моніторить майже всі дії своїх користувачів. Який пост ви прочитали, як довго його читали, чиї фото ви переглядали, яке переглядали довше, що писали, з якого девайса заходили, як змінювали локації і так далі. І цей массив збирається не один рік. Алгоритм Facebook борется за нашу увагу. Чим більше контенту ми побачимо, тим глибшою буде взаємодія (коментування, поширення, лайки) і тим довше ми сидітимемо у соцмережі. А значить нам можна показати більше реклами і Facebook заробить більше грошей.
Тож видання НВ надає три надійні поради користування ФБ у сучасних умовах:
Фільтруйте своє оточення
Про що пишуть наші друзі, сторінки та люди на яких ми підписані, що вони лайкають, репостять та коментують - саме з цього контенту FB обирає, що показувати людині. Але цю базу створюєте саме ви. Тому перед тим як здивуватися «звідки це взялося в моїй стрічці», подумайте, хто у вас в друзях і проаналізуйте як ви взаємодіяли з їх дописами.
Не орієнтуйтесь на «популярність»
Ми живемо в інформаційному шумі, а в Facebook він особливо сильний. Тому підсвідомо обираємо для себе фільтри — яка інформація варта уваги, а яка ні.
Навчіться відрізняти емоційни пастки
Ще одна важлива пастка, яка ґрунтується на розумінні людської психології і нерозумінні людьми інформаційної гігієни.
Вона акумулює в собі пости різної форми та змісту, які зачіпають людину за живе та включають емоційну поведінку.
1. Історія жертви.
2. Конспірологія.
3. Вирвана з контексту фраза, яка викликає злість.
4. Контроверсійний пост, який відразу викликає діаметрально протилежні емоції.
5. Поширення вигаданого або перебільшеного факту щодо проблемної теми.
Найкраще, що ви можете зробити у ситуації, коли ви бачите емоційну пастку — це ігнорувати її. Ігнорувати і говорити про інше.
Інформаційний імунітет формується з критичним мисленням та самоосвітою — це навички аналізу інформації в контексті, без яких згодом просто неможливо буде існувати. Тож тренуйте свій емоційний інтелект.
Інформаційно-аналітичний сайт informer.od.ua є медійним проектом ГО "Інститут політичної інформації".