Навіть втрата роботи чи посади не стимулює так людину до змін, як загальний кризовий стан в економіці. Окрім міграції між країнами, почалася міграція міжфахова: зміна професії на більш оплачувану чи таку, що користується попитом на ринку праці, неможлива без отримання нових знань. І в цьому випадку інтернет-курси (безкоштовні чи платні), системи онлайн- та офлайн-самоосвіти стають частиною так званих «соціальних ліфтів».

Класичні вузи (особливо гуманітарні) виступають в Україні в ролі тих, що «наздоганяють, а не ведуть». Як справедливо зауважує PR-стратег компанії «Ольшанский и партнёры» Сергій Дідковський, усі успішні культурні, освітні та наукові проекти сучасної України були створені радше всупереч діяльності Міносвіти та Мінкультури, аніж завдяки цим двом державним інституціям. Додайте сюди корупцію в традиційних формах освіти, швидке старіння методик, дефіцит кадрів — і нічого не буде дивного в тому, що вітчизняні дипломи вишів ніхто не визнає за кордоном.

В Україні онлайн-освіта лише починає виникати, беручи за зразок досвід англомовних платформ. У нас онлайн-освіта стала однією з небагатьох інновацій, яка з'явилася майже одночасно з аналогічними західними ініціативами. У 2013 році українці презентували перші масові онлайн-курси "Університет онлайн" на базі Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Курси ініціював Іван Примаченко, який згодом став засновником першої в Україні платформи для онлайн-освіти Prometheus.

За статистикою останніх років, кожний третій українець мав необхідність проходити додаткове платне навчання. Керівник холдингу Netology Group Максим Спірідонов відзначає, що наступні 5 років тенденції зростання попиту на онлайн-освіту лише будуть посилюватись. А в перспективі, за 20-30 років нас чекає активне використання технологій доповненої реальності та інших новацій в сфері дистанційної освіти.

Хто і як реалізовує можливості онлайн-освіти в Україні сьогодні? Здебільшого це — закордонні проекти та сервіси, але починаючи з 2014 року, є декілька вітчизняних розробок, завдяки яким освіта через інтернет більше не є чимось невідомим і малознайомим для українського інтернет-користувача.

Тим часом Європейська Комісія ухвалила Цифровий освітній план дій на 2021–2027 роки. Його мета — «перезавантажити» освіту згідно з новими викликами цифрової доби. Документ розкриває візію Європейської Комісії про якісну, інклюзивну та доступну цифрову освіту для європейських країн. До кінця 2021 року Комісія розробить рекомендації щодо онлайн і дистанційного навчання для молодшої та середньої школи. Це буде спільний для всіх країн — членів ЄС документ, така собі дорожня карта, як впроваджувати дистанційне, онлайн та змішане навчання ефективно та інклюзивно.

Також планують створити Європейську платформу з обміну якісними сертифікованими навчальними онлайн-програмами та курсами. Окремим напрямком цього освітнього плану стане інформування шкіл та педагогів про грантові можливості залучення коштів для проведення якісного інтернету, закупівлі обладнання чи програмного забезпечення для онлайн-навчання. На думку авторів документа, діти від раннього шкільного віку повинні здобувати цифрові навички, зокрема, розпізнавати дезінформацію та фейки і мати розуміння технологій, що використовують штучний інтелект.

Цифровий освітній план дій розробили у відповідь на невтішну статистику. У 2018 році дослідження OECD (Організація економічного співробітництва та розвитку) показало, що менш як 40 % європейських педагогів були готові використовувати цифрові технології у своїй роботі. Опитування 2020 року свідчать, що 60 % респондентів не використовували інструменти онлайн-навчання до COVID-19, а 95 % вважають, що коронакриза стала точкою неповернення: відтепер технології є невід'ємною частиною освіти.

Проте є й негативна сторона питання. Серед наслідків закриття шкіл і переходу на дистанційне навчання ЮНЕСКО називає перерване навчання, погане харчування, стрес для вчительства, непідготовленість батьків до дистанційної домашньої освіти, погіршення догляду за дітьми, економічні втрати, непередбачене навантаження на систему охорони здоров'я, зростання випадків виключення із закладу освіти, збільшення рівня насильства та експлуатації, соціальну ізоляцію, труднощі з вимірюванням та перевіркою засвоєння знань. Більшість цих наслідків можуть бути релевантними також і для закладів вищої та професійно-технічної освіти. Крім того, наслідки дистанційного навчання під час карантину можуть бути сильнішими для вразливих груп населення.

Окремі елементи дистанційної та онлайн освіти були запущені в українських школах та вишах з початком пандемії коронавірусу. Поки складно сказати, як карантин вплинув на навчальні результати. Наразі єдиним щорічним освітнім вимірюванням, яке охоплює чи представляє всю вікову когорту в Україні, є ЗНО. Однак порівнювати результати ЗНО 2019 та 2020 років некоректно, оскільки щороку шкала оцінювання формується по-новому, а через скасування ДПА 2020 року суттєво змінився склад учасни_ць зовнішнього незалежного тестування. Загалом у 2020 році частка учасни_ць ЗНО, які не подолали прохідний поріг, знизилася. Але через скасування ДПА цього року суттєво зросла кількість тих, хто зареєструвалися на ЗНО, але не з'явилися на тест. І можна припустити, що серед них були б ті, хто не подолали би прохідний поріг.

Онлайн-навчання — дуже зручний, дієвий та вигідний спосіб отримання нових знань. Звісно, самостійне онлайн-навчання потребує більшої мотивації та самоконтролю, адже воно зазвичай не містить чинника соціального тиску. Але якщо поставити чіткі цілі та визначити мотивацію, то завдяки онлайн-навчанню можна якісно здобувати нові знання, підвищити кваліфікацію та навіть опанувати нову професію.