Для того, щоб провести коректне порівняння сьогоднішнього становища України і Росії, я звернувся до даних ООН і Світового Банку. Це дві міжнародні організації, покликані допомагати зміцненню миру і розвитку співробітництва між державами. Саме вони знають все про економічний, політичний і соціальний розвиток в будь-якій точці світу.

Візьмемо дані 2019 року - по-перше, вони надійніші, по-друге, дають нам розуміння загальних тенденцій без аномального 2020-го. Отже, по базових параметрах Україна відверто програє Росії - номінальний ВВП України на 2019 рік складав $ 153 млрд проти $ 1,7 трлн у Росії. На душу населення це складає всього лише $ 3500 в Україні і $ 11600 в Росії. Різниця суттєва. До того ж, за даними ЮНКТАД, інфляція в Україні за 2019 рік становила 8%, а в Росії - 4,5%. Що теж не аби як важливо. Але це дуже узагальнені дані. Не секрет, що ВВП є дуже грубим індикатором економічних досягнень країни. Давайте поглянемо на деталі, про які вам зазвичай не говорять.

Отже, за підсумками 2019 року Україна наростила експорт товарів на 5,7%, причому 46% експорту склали готові вироби і промислові товари. У той час як в Росії експорт товарів просів на 5,4% за рік, і основну його частину (60%) склала продукція паливно-енергетичного комлпексу, тобто, пальне, нафта та інше викопне паливо.

Можливо, ви часто чуєте, що українських виробників в Європі ніхто не чекає. Але факти свідчать про протилежне. Єврокомісія оприлюднила дані про те, що Україна в 2019 році вийшла на третє місце з постачання продовольства в ЄС. З грудня 2018 по листопад 2019-го українські експортери завезли на європейські ринки харчової продукції на 7,2 млрд. євро - це на 36,5% більше, ніж за аналогічний період роком раніше. Таким чином, більше половини глобального приросту аграрної продукції в ЄС за рік забезпечили саме українські постачальники. І це не зважаючи на невеликі квоти. Тарас Качка, заступник міністра розвитку економіки і торгівлі України говорить, що всього з ЄС торгують понад 14 тис. українських компаній. І щороку їх число зростає на тисячу. До того ж, Індекс ефективності логістики, який також враховує якість митної служби, в 2018 році віддав Україні 66 місце, а Росії - 75-е. Двома роками раніше Україна була на 80-му місці і помітно поліпшила своє становище в рейтингу.

Все це вплинуло на те, що в рейтингу Світового банку «Легкості ведення бізнесу» - Doingbusiness - в 2019 році рейтинг України зріс до 64 позиції. Для довідки, незадовго до революції 2014 року Україна займала 112 місце серед 189 країн. І ось це вже набагато більше говорить нам про економічні тенденції, ніж простий зріз базової статистики, яку легко "репостнути" з Вікіпедії прямо в вашу новинну стрічку.

Ок, навіть якщо хочеться все ж розібратися із ВВП, можу сказати, що в 2019 році зростання українського ВВП склало 3,2%, в той час як російського - тільки на 1,3% в порівнянні з попереднім роком. Звичайно, в кількісному вимірі це більше українського приросту. Але, давайте не забувати, що Україна і Росія - це дві різні вагові категорії і, до того ж, Україна знаходиться в умовах окупації Криму і війни на Донбасі, їй довелося відновлювати свою економіку після глибокої рецесії 2014 року. А втрати були колосальними - -25% ВВП в 2014 році, і потім -10% в 2015. Вже в 2018 році економіка вийшла з серйозного спаду, і змогла навіть примножити свої показники. В середньому зростання української економіки з 2015 року щорічно становить 3%.

Росія ж за останні 10 років залишилася практично на тому ж рівні - $ 1,5 трлн в 2010 проти $ 1,7 трлн в 2019. Більше того, за даними Світового Банку, з рівня в $ 2,2 трлн в 2013 році ВВП Росії скоротився до $ 1,3 трлн вже в 2015 році. Тобто анексія Криму та регулярні поставки зброї на Донбас, фактично коштували російській економіці майже трильйон доларів США! Не секрет, що економіка Росії сильно залежить від експорту нафти і газу. Низькі ціни на нафту останніх п'яти років, санкції після анексії Криму і зусилля по переозброєнню армії в останні роки додатково виснажили потенціал країни.

За багатьма рейтингами, в тому числі щорічного Індексу економічних свобод, який складається Heritage Foundation, російська економіка вважається "переважно невільною". І слабке зростання ВВП протягом останніх п'яти років також пояснюється наявністю структурних недоліків, низького рівня інвестицій і поганих економічних прогнозів.

За підрахунками Міжнародного Валютного Фонду, дефіцит бюджету РФ в минулому році в середньому становив 0,8% ВВП. Державний борг еквівалентний 19,0% ВВП. Дефіцит бюджету України, яким так люблять лякати з екранів пропагандистських телеканалів, в середньому становив 2,2% ВВП за останні 3 роки. А ось державний борг становить 65,0% ВВП. Але, без паніки. Зовнішній борг Китаю на даний момент - 62% ВВП, Польщі - 60%, Німеччини - взагалі 73%. Не кажучи вже про США. За даними Світового банку, борг США складає 96,1% ВВП. Це також істотна цифра, хоча багато країн десятиліттями живуть і з більшим боргом - наприклад, у Франції, Італії та Японії цей показник перевищує 100%. Тому сам по собі високий зовнішній борг не може бути причиною дефолту.

Подивімося як фінансуються основні статті витрат бюджету обох країн. За даними ООН, сьогодні Україна витрачає 7% свого ВВП на охорону здоров'я і 5,4% на освіту. У свою чергу Росія витрачає на аналогічні статті бюджету 5,4% і 3,7% відповідно. Мабуть бюджети на оборону дійсно обходяться занадто дорого. Газета.Ру говорить нам про те, що в 2019 році загальні військові витрати Росії склали 3,9% ВВП - найвищий показник в Європі і четвертий в світі - $ 65 млрд. Україна також значно збільшила видатки на національну оборону і модернізацію армії. Українська армія фактично почала розвиватися з дуже низького рівня, на якому вона перебувала в 2014 році. Вже в 2019 році Україна зайняла 27 місце в рейтингу Global Firepower за сукупністю військової могутності серед 138 країн світу. При цьому серед країн Європи Україна на 9 місці з 50.

Так де ж в Україні і Росії заробляють найбільше і найменше? Подивімося. Офіційні дані державної статистики обох держав говорять про те, що у 2019 році середня зарплата в Україні склала $ 500. Російська - $ 700. Як бачимо, українська середня зарплата лише на 29% менша за російську - $ 500 і $ 700 відповідно. Тобто різниця складає не 3, і навіть не 2 рази, а 29%. І це без врахування купівельної спроможності, тому що різницю цін в Росії і Україні ви можете собі уявити. До того ж середня зарплата в Росії в 2019 році виявилася значно нижчою, ніж в таких країнах ЄС, як Литва, Болгарія та Румунія.

Найбільші зарплати в Україні отримують в Києві та Київській області - $ 770 і $ 540 відповідно. У Донецькій, Запорізькій та Миколаївській областях зарплата вище середньої по країні - від $ 500. В цілому ж по регіонах серйозного розшарування не спостерігається. Ми бачимо, що в незалежності від географії, середня зарплата не опускається нижче $ 420. Антирекорд належить Чернігівській області - там середня зарплата становить $ 360.

Подивімося на ситуацію в Росії. Згідно зі статистичними даними, найвищі зарплати в Росії спостерігаються в двох містах: у Москві та Санкт-Петербурзі. У доларовому еквіваленті середня зарплата в цих містах і прилеглих регіонах коливається в межах від $ 700 до $ 1000, в той час як у решті регіонів вона становить всього $ 570. В останні роки розрив між регіонами дуже посилився. Найвища середня зарплата спостерігається в Чукотському автономному окрузі - і вона там становить $ 1357.

Ну і вишенька на торті. Подивімося середню зарплату в Криму. Згідно з офіційною статистикою, середня зарплата у Криму за 2019 рік становить $ 424. А в Севастополі - $ 464. На даний момент це нижче, ніж в середньому по Україні та сусідніх з Кримом регіонах, таких як Одеська, Миколаївська, Дніпропетровська та Запорізька області.

Для вірності ще зазначу, що мінімальний розмір оплати праці (МРОП) в Україні з 2021 року становить 6000 грн, що вище, ніж в Росії - 4700 грн (або 12792 руб).

Завдання кожного суспільства - побудувати таку державу, яка намагатиметься максимально забезпечити суспільні потреби і створити мінімальну кількість проблем звичайним громадянам. Такий ось суспільний договір, який не виконується, коли особи, які перебувають при владі ставлять свої інтереси вище суспільних. І тільки ми вирішуємо дозволяти їм нехтувати нашими правами чи ні.