Рік тому в Києві вперше відбулася голлівудська вечірка SNCTM, яка викликала багато шуму в українських ЗМІ. Вхід на цю вечірку коштував $2500, і організатори не приховували, що можна відкрито займатися сексом з іншими учасниками за бажанням. Як з'ясувалося, в різних містах України регулярно проводяться кінк-вечірки, BDSM-паті, костюмовані маскаради для аудиторії 21+ років. Тут можливий будь-який контакт між гостями: починаючи з простої розмови, частування, поцілунків, обіймів і, звичайно, закінчуючи сексом. Зацікавившись подібними заходами, я вирішив запитати у своїх підписників Instagram, чи буде тема сексу в Україні взагалі цікава для широкої аудиторії та чи достатньо вона висвітлена у ЗМІ. Хоча, насправді, я знав відповідь на це питання заздалегідь. Звичайно, що ні. І це у часи, коли, за статистикою Pornhub, Україна увійшла до топ-20 країн світу за переглядом порно у 2019 році. Україна також стала єдиною серед 20 країн, де слово "секс" використовується у пошукових запитах. Це може означати, що багато українських користувачів лише починають свою подорож світом порно сайтів. І, відповідно, шукають відомі їм слова. Хоча це здається трохи дивним: зайти на порноресурс і використовувати "секс" як пошуковий запит. І це при тому, що середній вік українських користувачів Pornhub - 34 роки. А найпопулярнішими запитами у 2019 році були секс, аніме, BDSM та MILF. Отож, тому мені стало ще цікавіше розібратися в цій темі.
В Україні повільно розвивається тенденція до покращення сексуального життя та отримання задоволення від сексу. Це все частина глобальної дискусії, яка доходить і до нас. Але всередині цієї теми існує дуже багато табу. Жінкам і чоловікам все ще важко говорити про своє сексуальне здоров'я та задоволення. Я можу сказати, що для українців на підсвідомому рівні секс — це щось, пов'язане із соромом чи хіттю. Більшість людей досі не знають, що гелі-змазки, наприклад, роблять секс із презервативом більш чуттєвим і якісним, і були створені не лише для спільноти ЛГБТ+. Мало хто хоче про це знати. Але жага до знань завжди була основною рушійною силою людства. Але, на жаль, сприйняття українцями сексу все ще досить примітивне. В кращому випадку ми аналізуємо сам процес, але не сексуальне життя в цілому. Щось схоже на те, як їздити до Єгипту в тур "все включено" і називати себе мандрівником. Люди уникають будь-яких сексуальних пригод та огляду свого тіла. З одного боку, ситуація в Україні змінилася у порівнянні з тим, що ми мали пару десятиліть тому. З іншого боку, секс досі залишається нашим «слоном в кімнаті» (
тема, якою всі цікавляться, але на яку не наважуються говорити — прим. ред.). Процес навчання — дуже повільний, хоч і прогресивний. Йому заважають тяжка спадщина радянських часів, релігійні догми, відсутність сексуальної освіти.
Щоб зрозуміти природу "сорому та незручності" в розмовах про секс у нашій культурі, з моєї точки зору, ми повинні звернутися до української історії та православної релігії. У східному православ'ї саме наше тіло вважалося гріховним, а духовність — позитивною, спрямованою до благодаті. У християнстві секс має репродуктивну функцію і не призначений для задоволення, як відомо. "Місіонерська поза" вважалася єдиною прийнятною. Довгий час любовні задоволення засуджувались, таких людей називали "брудними", "содомітами" тощо. У СРСР також було особливе ставлення до сексу. Ось чому в більшості сімей та в українському суспільстві ніколи не було прийнятним чесно говорити про це. Наприклад, терміни, пов'язані із сексом, сексуальною орієнтацією та статевою фізіологією, все ще часто уникають у публічних розмовах, тоді як навіть лайливі слова є більш допустимими. Це свідчить, зокрема, про негативне ставлення як до сприйняття статевих органів, так і самого сексу.
В Україні офіційно звільнити людину через її сексуальну орієнтацію або гендерну ідентичність за законом наразі не можна. У 2015 році Верховна Рада із "запеклими боями" за рекомендацією ЄС внесла поправки до КЗпП (Кодексу законів про працю), які ввели перелік ознак, за якими заборонена дискримінація, в тому числі сексуальна орієнтація та гендерна ідентичність. Варто зазначити, що європейська спільнота не нав'язує ніяких обов'язкових «правил» іншим країнам, існують тільки рекомендації, які сприяють зміцненню добросусідських відносин з країнами ЄС - наприклад, прийняття антидискримінаційного законодавства, що забезпечує захист всіх людей від дискримінації та нерівного ставлення. Бо навіть у країнах Євросоюзу, на жаль, є із цим проблеми. Так,
згідно з результатами опитування Агенції ЄС із питань основних прав людини, 40% представників ЛГБТ+ спільноти зазнавали цькувань за останній рік. Тому варто пам'ятати, що права людини – одна з найважливіших умов дотримання миру у світі та реалізації гуманізму, що проходить становлення у європейській і світовій спільноті, і, як усе нове, імплементується через правову та соціальну боротьбу.
Але легкий доступ до інформації, що може просвітити сексуальне життя українців, та бажання збагатити загальний сексуальний досвід, наразі впливають на сексуальну культуру в цілому та роблять людей більш обізнаними. Ще три роки тому заходи для дорослих, на яких можна було прийти напіводягненими або в костюмі з латексу та відшмагати свого партнера в присутності інших, навряд чи можна було б назвати вечірками. Це могли бути лише приватні зустрічі для невеликої групи людей. Місце і час знали лише обрані, а випадковий перехожий не мав би туди доступу. Але сьогодні такі заходи стають все більш масштабними, — каже Юлія Васильєва, засновниця студії Bondage Studio, майстриня шибарі та організатор Fetish Dance Party. Крім того, у Києві успішно працює Cherry Twins - готель з рольовими декорованими кімнатами, де можна розмістити себе в будуарі королеви чи кімнаті для тортур. Наприклад, у Львові також давно працює відоме кафе «Мазох» та славиться як туристична пам'ятка. Його меню, крім їжі, складається також з інтимних вистав.