За словами експерта із децентралізації Миколи Стасюка, європейські держави почали впроваджувати реформу децентралізації вже давно. Приміром, Польща почала утворювати гміни (громади) ще у другій половині 20 століття. На базі цих гмін у 90-х роках розпочали реформу децентралізації. Деякі країни реформувалися кілька разів, терміни впровадження децентралізації різняться: приміром, у Словаччині — 7 років, а в Угорщині — всього 10 місяців.
"У першу чергу це залежить від політичної волі та законодавчої бази", –
зазначає Стасюк. "Приклад якісної децентралізації – Данія, Швеція, Словаччина. Там на високому рівні впровадили фінансову децентралізацію. У нас бюджети громад можуть отримувати 60 відсотків, у Словаччині — понад 70. Різні країни по-різному визначають, скільки рівнів управління є. В Україні, як у Франції та Польщі, три рівні – громади, райони, області. Більшість країн мають дворівневу. Це те, до чого ми йдемо. Але поки не внесли змін до Конституції, то у нас трирівнева система", – каже Стасюк. Експерт додає, визначити "еталон децентралізації" неможливо, оскільки в кожній державі індивідуальна ситуація із законодавством, територіальним розміщенням та населенням.
Польщу вважають одним з успішних прикладів реалізації реформи децентралізації. Але й були приклади невдач. Паралельно з втіленням цієї реформи відбувалася приватизація, яка призводила до комерціалізації публічних послуг. Наприклад, у сфері охорони здоров'я з кінця 90-х — початку 2000-х років почали закриватися державні лікарні та стимулюватися відкриття або реорганізації у приватні заклади. Вважалося, що таким чином місцеве самоврядування зможе краще контролювати кошти, а надання послуг стане кращим. Однак місцева влада не змогла контролювати фінансову ситуацію, кількість боргів зросла, а послуги не стали якіснішими. Також ця ситуація поглибила нерівності доступу до системи охорони здоров'я залежно від рівня доходів, зайнятості та місця проживання.
Децентралізація у Німеччині великою мірою була адміністративна — більшість повноважень переходили у підпорядкування земель. Водночас прийняття рішень на місцевому рівні залишилося доволі обмеженим. Недосконалість децентралізації виявилася на прикладі кейс-стаді закладів, які надають послуги людям з інвалідністю у Баден-Вюртемберзі. З одного боку, децентралізація підвищила видимість людей з інвалідністю та дала їм можливість впливати на політичні процеси. З іншого боку, оскільки стартові умови для різних округів були різними, у багатьох не вистачало кваліфікованих спеціалістів.