За даними ВОЗ з початку пандемії кількість заражень COVID-19 у світі вже перевищила 480 млн осіб, з них померло понад 6 млн. Йдеться саме про офіційно підтверджені випадки, а як ми всі розуміємо, вони дають далеко не повну картину. Найсвіжіший приклад, коли статистика не встигає за реальністю – війна в Україні, спричинена агресією РФ.

Вже з 24 лютого, коли був запроваджений воєнний стан, показники захворюваності різко пішли донизу – людям було просто не до того. Місяцем пізніше (26 березня) своєю постановою український Кабмін скасував в Україні поділ на карантинні зони та норму про відсторонення від роботи працівників, що не зробили щеплення проти COVID-19. Відповідний документ був опублікований на Урядовому порталі.

Як визнав міністр охорони здоров'я Віктор Ляшко: «Військовий стан в Україні наразі унеможливлює ведення статистики СОVID-19 і дотримання протиепідемічних норм». Водночас фізичним особам і суб'єктам господарювання все ж таки рекомендується дотримуватися протиепідемічних заходів, фізичним особам - отримання повного курсу вакцинації від COVID-19 (рекомендованими вакцинами).

Якщо говорити конкретно про Одещину, то перший випадок коронавірусної хвороби тут був зареєстрований 25 березня 2020 року. З того часу регіон разом з усім світом пережив масові карантинні заходи із закриттям шкіл, закладів громадського харчування та сфери послуг, поступовим переходом на дистанційне навчання і частково (там де це можливо) – дистанційну роботу. Разом з усіма область потерпала від все нових коронавірусних штамів ( «найсвіжіший» - Омікрон – зафіксували в Одесі у січні 2022). За даними на початок війни на Одещині встигли перехворіти приблизно 325 з половиною тисяч громадян, смертельні випадки склали близько 6 тисяч, хворіли у той час - понад 72 тисячі осіб.

Разом з тим, через певну економічну специфіку регіону (велика кількість моряків, розвинуті торгівля і сфера послуг) тут завжди були одні з найкращих показників вакцинації у країні. Ще 6 лютого 2022 року в Одесі відзвітували про мільйонне щеплення з початку вакцинальної кампанії. Але якщо минулого року щеплення активно проводилися у центрах масової вакцинації (як правило площу під них надавали великі торговельні та розважальні центри), то зараз процедури проходять у невеликих поліклініках та центрах сімейної медицини.

Як це виглядає зараз? Розповім на особистому досвіді. Бустерну дозу мені потрібно було робити ще у лютому, але «так склалося», що дотягла до кінця березня. Оскільки минулого року досить серйозно перехворіла на двосторонню ковідну пневмонію, сумнівів у необхідності нового щеплення не виникало. Із сімейною лікаркою зв'язалася у вайбері, та вказала найближчу адресу , день та приблизний час прийому (приймають у порядку живої черги). Втім, черга виявилася невеличкою – разом зі мною – шість осіб різного віку.

Паспорт, ідентифікаційний код, телефон – все як звичайно. Єдине, на що звернула увагу: через воєнний стан та чутки про можливих диверсантів медики були дещо напруженими, документи вивчали уважно і від інтерв`ю відмовилися. Але зрештою, то не суттєво. Головне, що свої професійні обов`язки виконували чітко, забезпеченість вакцинами сумнівів не викликає. За бажання (та наявності закордонного паспорту) можна було отримати й міжнародний сертифікат (як відомо, ЄС визнав українські ковід-сертифікатище у серпні минулого року).

Тут, щоправда, довелося зачекати пару днів – у медзакладі зламався принтер. Але навіть за умов воєнного стану запчастини знайшли і все швидко налагодили. В живій черзі я трохи поспілкувалася з містянами-земляками, які теж прийшли вакцинуватися. Фотографуватися ніхто не захотів, але враженнями люди поділилися. Організацією процесу всі в цілому задоволені.

Інна Миколаївна – корінна одеситка, їй 71 рік. В неї це лише друге щеплення. «Подумала собі: війна війною, а обід за розкладом, - ділиться вона. – Серед моїх рідних ніхто особливо не хворів, хіба що невістка, та вона живе окремо. Раніше сумнівалася, робити щеплення чи ні. Все таки вік, боялася ускладнень. Але якщо оцінити ризики померти зі щеплення чи без, то краще вже ризикнути. Перше щеплення перенесла нормально, з цим сподіваюся буде так само».

Іншій співрозмовниці, Тетяні, 43 роки, вона прийшла робити бустер. «Для умов війни все дуже добре організовано, - вважає жінка. Минулого року я вакцинувалася на роботі. Це приватна фірма, керівництво запрошувало медиків та пропонувало вакцинуватися всім бажаючим. Чесно кажучи, у першу хвилю (позаторік у березні) таких бажаючих було відсотків 10. Але потім у нас серйозно захворіла одна з колег, та й люди переконалися у дієвості та безпечності вакцин. Тому з кожним разом кількість бажаючих прищепитися зростала: третина, половина і навіть більше. Хоча мушу визнати, серед моїх рідних є родина принципових антиваксерів. Це мій брат з дружиною. На них не вплинуло навіть те, коли від ковіду помер його тесть, тобто її батько. Такі ось затяті та загадкові ».

Івану Сергійовичу, 81 рік, вакцинуватися його привела донька. Свою позицію викладає як «всі пішли вакцинуватися, і я пішов». Що ж, хай так. За словами чоловіка, його родина взимку встигла перехворіти омікроном – хоча й у легкій формі. «Я особисто тест не робив, щоб гроші не витрачати, але в нас усіх були однакові симптоми. Донька для роботи робила тест, їй діагностували омікрон. Тому в нас всіх, вочевидь, була вся болячка. Але слава богу, в легкій формі, температура вище 38 градусів не піднімалася і трималася буквально кілька днів. Хто його знає, що буде далі, але якщо вакцини і можливості зараз є – краще скористатися».

Порівняно з деякими українськими містами ситуація в Одесі досить спокійна. Так, діє комендантська година, заміновані пляжі, кілька разів на добу лунає повітряна тривога. Але, після незначних перебоїв, в магазинах є практично всі продукти, працює громадський електротранспорт, проводиться вакцинація. Одеса залишається тиловим містом, яке активно допомагає в отриманні та розподілі гуманітарних вантажів для всієї України. Через Одесу щодня йдуть регулярні та евакуаційні потяги, які везуть переважно жінок та дітей далі на Західну Україну, частина людей виїжджає далі за кордон.

Є великі скупчення людей - як військових, так і мирних. Хворіти ніколи, зараз це надто велика розкіш. Більш того, ковід сьогодні – то не лише реальна хвороба, а й один з інструментів психологічного тиску від ворога. Фейки для розгону панічних настроїв можуть стосуватися не лише «замінування» Хаджибейської дамби чи Оперного театру, а й епідемії ковіду, яку начебто приховують. Нещодавно СБУ в Одесі затримало в Одесі саме такого інтернет-провокатора. То ж будьмо здорові!