В Україні багато навчальних баз, кваліфікованих науковців, які дуже часто, на жаль, не можуть знайти застосовування своїм навичкам в українських реаліях. Проте є люди, які попри несприятливі умови продовжують рухати вітчизняну науку, розвиватися та проводити дослідження. І деякі з них лишаються не просто на папері, й можуть знайти застосування в бізнесі, приносити користь людям. Такі програми реалізуються в багатьох українських містах, зокрема й в Одесі.

Наукова робота ведеться переважно на базі місцевих вищих навчальних закладів. Діяльність Центру трансферних технологій в одеській "політехніці", розробка віртуальних лабораторій для біології та медицини в Одеському національному університеті, грантові програми з інформаційних технологій в Академії зв'язку... Велика кількість цих проектів мають всі шанси бути реалізованими в житті та працювати на на користь людям.

Так в рамках Програми НАТО «Наука заради миру і безпеки» SPS MYP в Центрі інноваційних технологій Південноукраїнського національного педагогічного університету було розроблено сенсорні системи нового покоління для кількісного визначення шкідливих органічних викидів. Вони є побічним продуктом промислових виробництв, автомобільних вихлопів та інших побутових речей. Щоб ці шкідливі речовини не завдавали шкоди, потрібне спеціальне обладнання. Адже чистота повітря в багатьох районах Одеси далека від ідеальної.

В якості сенсорних елементів використовуються нанонитки. Це дуже тонкі (приблизно в тисячу разів тонші за людське волосся) монокристали оксидів деяких металів, які мають високу чутливість до змін складу навколишньої атмосфери. Для покращення розпізнавання конкретних молекул з величезного їх різноманіття в навколишньому середовищі, до нанониток додаються так звані антени, які реагують на конкретні хімічні агенти.

Антени знаходяться на поверхні нанониток і вловлюють серед усіх молекул саме ті, які треба розпізнати. Це називається функціоналізацією. Таким чином, нанониткам додається більше функцій, що покращують якість та точність їхньої роботи. Розробка таких сенсорів — клопітка робота, яка проводилась в кооперації з партнерами з університетів м. Тампере ( Фінляндія ) і м. Брешія (Італія). Така співпраця стала чудовою можливістю заявити українським науковцям про себе на міжнародній арені.

Керівник Центру В'ячеслав Голованов зазначає, що знаходити грантові програми дуже складно. Якщо говорити про галузь нанотехнологій, то Україна, на жаль, не є пріоритетним партнером Євросоюзу. Звісно, подаватися на гранти ніхто не забороняє, але конкуренція досить висока. Лабораторії, що беруть участь в цих проектах, є топовими в Сполучених Штатах та Європі та оснащеними за останнім словом техніки. І навіть вони вимушені змагатися . Українським науковим центрам за таких обставин дуже складно, бо вони не обладнані так добре, як закордонні.

Для своєї роботи наші дослідники використовують суперкомп'ютери за кордоном, якими вони можуть користуватись за умовами гранту. Моделювати процес значно дешевше, ніж проводити ці експерименти в реальності. В Одесі проводяться теоретичні досліди, а до практичного використання залишаються лише найперспективніші структури. Їх перевірку, власне, беруть на себе закордонні партнери, з більш оснащеними лабораторіями. Проте вклад кожної сторони важливий в комплексі, а не тільки на окремих етапах.

Спільний проект присвячений створенню сенсорних систем, вигідний усім сторонам. В українських реаліях ці сенсори можуть бути застосовані для моніторингу екології, яка сьогодні лишає бажати кращого. Датчики, які розробляють одеські науковці, недорогі й конкурентноздатні. Передусім, вони можуть відслідковувати стан навколишнього середовища, рівень забруднення. "Електронний ніс" здатен розрізняти як класичні забруднення, на кшталт чадного газу, так і більш серйозні речовини.

В рамках цього проекту НАТО одеські дослідники працювали з багатьма хімічними реагентами, що становлять небезпеку для життя та здоров'я. "Електронний ніс" здатен успішно розрізняти серйозні органічні реагенти, що можуть принести шкоду людині. Оскільки цей проект пов'язаний з програмою НАТО "Наука заради миру та безпеки", він і орієнтувався на розробку систем захисту. Для України зокрема такі системи корисно мати для контролю забруднення навколишнього середовища, якості продуктів харчування та багатьох інших речей.

Датчики було вживлено до мультисенсорної платформи EOS фірми SACMI. Вона використовує низький рівень енергоспоживання і менше залежить від впливу температури і вологості навколишнього середовища. Оновлені технології дозволяють спростити та здешевити виготовлення сенсорів, а також уникнути труднощів при формуванні надійних. Це серйозна технологічна проблема у виробництві датчиків, в яких використовується одна нанонитка. Коли ж їх багато, це мінімізує проблеми, пов'язані з випадковими збоями приладу, гарантуючи вищу якість роботи та використання в побутовому житті.

У проекті брали активну участь студенти та аспіранти ПНПУ ім. Ушинського. Вони проходили стажування в лабораторіях партнерів, ознайомлювались з сучасними технологіями, налагоджували міжнародні зв'язки, що в перспективі може їм допомогти розвивати подальшу наукову кар'єру. Молодим вченим, щоб реалізувати себе, знайти фінансування на дослідження, потрібно виходити на міжнародні організації. Проекти НАТО для науковців –одні з таких, які активно допомагають проводити дослідження та запроваджувати їх в житті.

Військові загрози, на жаль, для України актуальні, однак потенційні небезпеки можуть надходити не тільки від них. Чимало проблем можуть ховатися в побутових речах, на кшталт забрудненого повітря, неякісних харчових продуктів. Проекти НАТО, які реалізовуються в Україні, спрямовані передусім на підтримку громадянських ініціатив, забезпечення мирного та безпечного існування. Вся історія Північноатлантичного Альянсу демонструє, що це організація, яка основною задачею бачить збереження миру в своїх межах. І, власне, на цю мету орієнтовані більшість країн, незалежно від свого блокового статусу.