Народжувати разом
Партнерські пологи – що дає подібна практика жінкам та чоловікам? Чи доцільна вона у період пандемії ?
Світ невпинно змінюється. У ХХI сторіччі поступово здають позиції дуже багато гендерних стереотипів. Жінки доводять свою здатність працювати у різних напрямках, чоловіки не соромляться розділяти з дружинами хатні клопоти. На перший план виходять особисті якості та можливість вибору. Втім, у такій делікатній сфері як дітонародження головною лишається біологічна складова. Про штучно вирощені покоління майбутнього поки можна тільки фантазувати (хоча кілька століть тому й нинішні репродуктивні технології здалися б гарячковою маячнею). Але повернемося до сьогодення.
Зрозуміти відчуття партнерки/партнера (хай і не стовідсотково!) дозволять партнерські пологи. Для чоловіка – це можливість в реалі оцінити, як дається жінкам народження нової людини, для жінки – отримати емоційну підтримку від найріднішої людини. Так, товариство у пологовій залі можуть скласти не лише чоловік, а й мама, сестра, доула, інша близька особа, але в цій статті поговоримо передусім про чоловіче та жіноче.
Перш ніж надати слово професіоналкам та експерткам, хотілося б підкреслити головне : партнерські пологи – то не чергова «жіноча примха», а вже десятиріччями перевірений у різних країнах метод. Накопичений досвід свідчить про те, що у такому форматі менший відсоток оперативних втручань, різноманітних ускладнень, жінки потребують менше знеболювального, а новонароджені мають кращі показники здоров`я за шкалою Апгар.
Що означає можливість партнерських пологів для родини? Який вплив мала на ситуацію пандемія коронавірусу? Відповіді на ці та інші питання – читайте далі.
Світлана Галич – професорка акушерства та гінекології, докторка медичних наук
Офіційно в Україні партнерські пологи почали широко застосовувати з 2007-го року. Але й до того протягом двох десятиліть я знала подібні приклади. Це були мої студенти-медики та й просто знайомі лікарі. Вони мали право знаходитися у пологовій залі, коли їхні дружини народжували. Та все таки це були не просто чоловіки, а колеги. Та й не було якоїсь цілісної системи. З 2007-го року напрацьований значний досвід.
Я переконана, що партнерські пологи – це стратегія, спрямована на зміцнення родини. Присутність чоловіка на пологах «стабілізує» жінку, вона почувається більш захищеною. Чоловіку простіше пережити емоційне навантаження. Адже пологи - це все таки значний стрес для обох. Тільки якщо в жінки він знаходить розрядку у фізичних зусиллях, вона має наприкінці «винагороду» – крик своєї дитини, то що залишається чоловікові? Бігати, як раніше, під стінами пологового будинку і три дні пиячити «на радощах»? Це все стресові гормони, які не отримують виходу та мають негативний психологічний та фізіологічний вплив.
Я переконана, що партнерські пологи – це стратегія, спрямована на зміцнення родини. Присутність чоловіка на пологах «стабілізує» жінку, вона почувається більш захищеною. Чоловіку простіше пережити емоційне навантаження. Адже пологи - це все таки значний стрес для обох. Тільки якщо в жінки він знаходить розрядку у фізичних зусиллях, вона має наприкінці «винагороду» – крик своєї дитини, то що залишається чоловікові? Бігати, як раніше, під стінами пологового будинку і три дні пиячити «на радощах»? Це все стресові гормони, які не отримують виходу та мають негативний психологічний та фізіологічний вплив.
Чоловіки пацієнток часто називали цю подію однією з найважливіших та найяскравіших у своєму житті. Пам`ятаю одного військового. Під час пологів його дружина почала втрачати сприйняття реальності, не реагувала на поради акушерки, але голос чоловіка до її свідомості доходив. Той військовий побував не в одній «гарячій точці», попередні двоє дітей народилися без його присутності. І він сам казав, що це був абсолютно незабутній досвід.
При цьому я наполягаю, що на партнерські пологи не можна заганяти усіх примусово, як колись на першотравневу демонстрацію. Чесно кажучи, починаючи з 2007-го була не зовсім правильна, на мій погляд, практика. Коли при атестації пологового будинку враховували відсоток партнерських пологів за принципом: чим більше – тим краще. Це не завжди так. Має бути усвідомлене рішення. Інколи сама жінка не хоче присутності чоловіка. Це її право. Але все ж таки відсоток партнерських пологів поступово зростав. Останнім часом, за моїми спостереженнями, в Одесі партнерськими були приблизно кожні треті-четверті пологи.
Щоправда, нинішня ситуація з ковідом ускладнила цю процедуру. Спочатку партнерські пологи в Одесі просто заборонили. На мій погляд, це була помилка. Адже якщо чоловік з дружиною вже живуть в одній квартирі, що дасть така заборона? Сьогодні тенденція така – відмовляти, якщо є якісь прояви респіраторних інфекцій. Там, де я практикую, серед вимог – флюорографія та тест ІФА. Але це адекватні вимоги. Кожна родина має індивідуальну ситуацію і має зважити можливі ризики.
Зараз дуже багато інформації про партнерські пологи. Якщо раніше дійсно були випадки, коли чоловік втрачав свідомість, то зараз всі вже більш-менш чітко уявляють, чого чекати. Це стає більш розповсюдженим явищем. Медикам самим спокійніше, коли біля жінки постійно присутній хтось з близьких. Партнерські пологи – це те, що дозволяє жінці та чоловікові відчути свою єдність. Це такі моменти, за які я люблю свою роботу.
Від авторки: За благополучних породіль та їхні родини можна тільки порадіти. На жаль, не завжди пологи проходять гладко. Важливо розібратися, де існують об`єктивні ускладнення, а де – халатність чи зловживання.
Євгенія Кубах, правозахисниця, експертка з прав жінок під час вагітності та пологів.
Двадцять років тому моя подруга (сама акушерка) передчасно народжувала дитину. Те, що я почула тоді від неї, мене справді шокувало і змусило задуматися над темою акушерського насильства. Це відносно нова тема у правовому полі, про яку почали говорити лише 30-40 років назад. На щастя, тоді все обійшлося добре, дівчинці (моїй хрещениці) вже 20 років.
Але проблема порушень прав жінок під час пологів (вербальне та невербальне насильство, порушення конфіденційності тощо) існує. Із цього боку партнерські пологи – один із тих інструментів, який сприяє дотриманню прав жінок. Та й інформації зараз більше. Раніше жінка могла просто не уявляти, що чекає на неї в стінах пологового будинку, та як реагувати на ті чи інші події.
Більше того, партнерські пологи – то не тільки про права, а й про життя та здоров`я. Зараз партнерську підтримку в пологах називають сучасними перинатальними технологіями з позитивним впливом. Це доведено роками спостережень.
Але проблема порушень прав жінок під час пологів (вербальне та невербальне насильство, порушення конфіденційності тощо) існує. Із цього боку партнерські пологи – один із тих інструментів, який сприяє дотриманню прав жінок. Та й інформації зараз більше. Раніше жінка могла просто не уявляти, що чекає на неї в стінах пологового будинку, та як реагувати на ті чи інші події.
Більше того, партнерські пологи – то не тільки про права, а й про життя та здоров`я. Зараз партнерську підтримку в пологах називають сучасними перинатальними технологіями з позитивним впливом. Це доведено роками спостережень.
Коли почалася епідемія коронавірусу, багато жінок на порозі пологових будинків зітнулися з тим, що їх партнерів просто не пустять. Їх про це не попереджали, нічого не пояснювали, просто поставили перед фактом. Для багатьох це було дуже травматично. Присутність чоловіка на пологах розцінювали як «відвідування», тому й заборонили.
При цьому, як пізніше з`ясувалося з офіційної заяви МОЗ, на державному рівні такої заборони не існувало. Її ухвалювали на місцевих рівнях: в управліннях, департаментах, тимчасових комісіях з ковіду, подекуди – просто окремих пологових будинках. Із цього приводу надходили численні скарги від жінок (зокрема у ГО «Природні права. Україна», де я була однією із засновниць).
Ми почали вивчати, як же складається ситуація в інших країнах (адже ковід – то глобальна проблема). З`ясувалося, що партнерські пологи залишилися дозволеними (за дотримання певних правил безпеки) у Швеції, Британії, у більшості великих медичних клінік Німеччини (таких як Шаріте). У США різна ситуація в залежності від штату, але ось вам такий цікавий факт. У розпал епідемії в штаті Нью-Йорк жінки звернулися до місцевого губернатора з вимогою дозволити партнерські роди. І губернатор (сам батько чотирьох дітей) – погодився!
В Україні ситуації теж різниться від регіону до регіону. У Львові, наприклад, пологові будинки працювали за різними алгоритмами. Бо на міському рівні дозволили партнерські пологи, а на обласному – заборонили. Але жінки, принаймні, могли обирати. У світлі сучасної реформи, коли «гроші ходять за пацієнтом», це має стати стимулом створювати відповідні умови.
У Києві позитивним є приклад 5-го пологовому будинку, де карантин тривав усього кілька днів, потім головлікар взяв на себе відповідальність. Адже можна зважити на попередні симптоми, одягти маску, не ходити туди-сюди під час народження дитини… Для багатьох жінок партнерські пологи є позитивною складовою їхнього життєвого досвіду. Це неможливо просто «викреслити». Жінка має вирішувати, як їй буде комфортніше народжувати. Але питання, як забезпечити безпеку в усіх без винятку пологових будинках країни поки що лишається відкритим.
Від авторки: Певну паніку та перестраховку медичних працівників у перші місяці епідемії, мабуть, можна зрозуміти. Адже йшлося про новий, невідомий вірус. Але як довго триватиме ситуація з пандемією? Життя триває. Нехай з обмеженнями, але люди вчаться, працюють, подорожують. Тож варто подбати і про збереження можливості партнерських пологів. Це – сучасний метод, який має доведений позитивний вплив на здоров`я жінок та дітей. Ризики існували та існуватимуть, але можливість вибору – безцінна.
Авторка:
Наталя Шевчук
Фото з відкритих джерел.
Матеріал створено в межах проєкту «Гендерночутливий простір сучасної журналістики», що реалізовується Волинським прес-клубом у партнерстві з Гендерним центром, Незалежною громадською мережею прес-клубів України та за підтримки Української медійної програми (Інтерньюз)
Інформаційно-аналітичний сайт informer.od.ua є медійним проектом ГО "Інститут політичної інформації".