Одеська область — одна з найбільших в Україні, проте, попри велику кількість унікальних природних та історичних пам'яток, розвиток економіки завдяки туризму практично відсутній у невеликих містах чи селах. Навіть туристичні агенції пропонують відпочивальникам лише кілька маршрутів — до лісів Саврані, риболовецького Вилково з південними курортними селами або ж подорожі до Білгород-Дністровської фортеці. При цьому поза увагою залишається безліч невеличких селищ і містечок.

Виправити ситуацію вирішили мешканці одного такого міста — Сарати. Уже близько двох років його активісти роблять усе можливе, аби на мапі Одеської області з'явилася нова туристична точка.

Заснував Сарату у 1822 році німецький пастор І. Ліндль. Разом із ним на півдні від Одеси оселилилася його патства, а також ще кілька католицьких сімей з Баварії і лютеран із Вюртемберга. Поселення стрімко розвивалося — у 1823 році в Сараті побудували першу школу, а згодом церкву Євангельських християн з єдиним у Бессарабії органом. У 1844 році на кошти колоніста К. Ф. Вернера було збудоване перше у регіоні педагогічне училище. У ньому готували вчителів для сільських церковно-парафіяльних шкіл німецьких колоній, а також писарів і землемірів.

Містечко розвивалося аж поки у 1940 році з нього не поїхали усі німці. Вони повернулися до Німеччини, а отримали змогу приїхати знову до Сарати лише у 80-90-х роках наприкінці ХХ століття вже у туристичних групах. Але нічого окрім занедбаних і зруйнованих споруд гості не побачили — місто втратило свою особливість і було цікавим лише тим, хто в ньому жив.

Ще у дитинстві на туристичні групи іноземців звернула увагу місцева мешканка Ольга Небольга. За її словами, на той час у школах мало розповідали про історію рідного краю, а старше покоління переважно згадувало події Другої Світової війни, але аж ніяк не давнішу історію.

Активістка розуміє, що проєкт довготривалий та масштабний. Розпочинати роботу над ним команда вирішила з реставрації музею. Допомогти з цим готові в об'єднані німців Бесарабії.

За її словами, поступово громада починає змінювати своє ставлення до історії та засновників містечка. За ініціативи команди, вже зараз у школах факультативно почали вивчати історію рідного краю. А у червні цього року в Одесі Ольга разом з однодумцями провела великий Форум німців Бесарабії. Протягом цілого дня науковці розповідали про історію краю та популяризували ідею проєкту про збереження та розвиток Сарати.

Серед гостей були студенти, екскурсоводи, представники німецьких організацій. Команда переконана, що такі кроки важливі не лише для проєкту, а й загалом для розвитку між культурними та освітніми проектами, між Україною та іншими країнами не лише у обласних центрах. І хоч для цього потрібні кошти меценатів або успішне соціальне підприємництво, залучення допомоги з боку влади. Але приклад Сарати доводить, що й без цього можна рятувати історію та розвивати місто. Просто дещо повільніше.