Децентралізація в ЄС: міське самоуправління в Каунасі
Минулого місяця на нашому сайті була опублікована стаття, присвячена діяльності місцевого самоуправління в Литві. Скептики можуть справедливо заперечити, що тижневий строк знаходження в чужій країні замалий для детального ознайомлення з роботою органів влади. Однак сам факт перебування «на місці подій» вже дає можливість зробити спостереження, поставити хвилюючі питання та дійти до власних висновків. Наш минулий матеріал був присвячений загальному становищу речей в Литві. А зараз ми зосередимо нашу увагу на Каунасі – другому за величиною місту в цій прибалтійській країні.
Мала відстань та велика різниця
Каунас взимку
В Каунасі сьогодні мешкає близько трьохсот тисяч жителів. Від Вільнюса він знаходиться всього в ста кілометрах, однак лише тут по-справжньому відчуваєш себе за кордоном. На вулицях столиці Литви доволі просто знайти людей, які говорять звичною для нас російською (чи, принаймні, її розуміють).
А в Каунасі доводиться згадувати ще не забуті уроки англійської в школі та університеті. Рятували ситуацію представники покоління, які виросли за радянських часів. Вони досить вільно володіють російською (хай і постійно вибачаються за те, що рідко нею розмовляють і можуть робити помилки в мовленні).
Більшість представників місцевого самоуправління Каунасу були саме з цієї категорії, тому приємно було не відчувати мовного бар'єру й дізнатися інформацію «з перших вуст». Та й взагалі, під час спілкування здалося, що російську ці люди знають краще, ніж деякі наші співвітчизники, для яких мова північного сусіда – понад усе.
А в Каунасі доводиться згадувати ще не забуті уроки англійської в школі та університеті. Рятували ситуацію представники покоління, які виросли за радянських часів. Вони досить вільно володіють російською (хай і постійно вибачаються за те, що рідко нею розмовляють і можуть робити помилки в мовленні).
Більшість представників місцевого самоуправління Каунасу були саме з цієї категорії, тому приємно було не відчувати мовного бар'єру й дізнатися інформацію «з перших вуст». Та й взагалі, під час спілкування здалося, що російську ці люди знають краще, ніж деякі наші співвітчизники, для яких мова північного сусіда – понад усе.
«Наш муніципалітет – величезна машина, яка має безліч механізмів. Ми стараємося, щоб всі наявні ресурси громади були використані найбільш ефективно. Через це нас можна порівняти з бізнесом, проте функції у муніципалітетів, як ви розумієте, трохи інші. Коли ми тільки стали до роботи, то виявилося, що спочатку до бюджету надходили кошти, а вже потім місцева влада думала, що з ними робити. Зараз фінансування виділяється на виконання раніше розроблених проектів. Ми розподіляємо бюджет на всі важливі галузі, залучаємося підтримкою громадських організацій і таким чином дбаємо за благоустрій міста», – розповідає віце-мер Каунаса Раса Шнапштіене.
Каунас взимку
За останні роки в Каунасі було зроблено багато речей, які покращили життя городян та зробити його достойним європейським містом. Саме йому випала честь стати у 2022 році культурною столицею Європи. До цього часу ще треба провести низку реформ.
Яким би успішним не було місто, місцевим жителям властиво вимагати більшого, ніж надає їм влада. Воно й логічно, особливо коли тебе оточують успішніші країни-члени Європейського Союзу.
Однак опитування свідчать: люди, які звертаються за допомогою до муніципалітету Каунаса, більше задоволені роботою влади, ніж інші городяни. Тобто, місцева влада працює, хай і можливості в неї не безмежні.
Яким би успішним не було місто, місцевим жителям властиво вимагати більшого, ніж надає їм влада. Воно й логічно, особливо коли тебе оточують успішніші країни-члени Європейського Союзу.
Однак опитування свідчать: люди, які звертаються за допомогою до муніципалітету Каунаса, більше задоволені роботою влади, ніж інші городяни. Тобто, місцева влада працює, хай і можливості в неї не безмежні.
Шляхами реформування
Коли в бюджетах більшості українських міст з'являються гроші, то зазвичай вони ідуть на ремонт доріг, заміну вікон в школах та інших соціальних об'єктах. Враховуючи, в якому стані зараз знаходиться більшість з них, важко підозрювати місцеву владу в нецільовому використанні коштів. А куди ж витрачати фінанси, коли з інфраструктурою все більш-менш в порядку? Тоді настає черга соціальних реформ.
Так, наприклад, левова частка бюджету Каунаса йде на соціальні та освітні потреби. Кожен платник податків у місті віддає на них від 3 до 5 % своїх доходів. Це дозволяє Каунасу впроваджувати нові програми, причому подекуди найпершими в Литві.
Одними з найвразливіших категорій населення є люди похилого віку та маленькі діти. Зараз у місті активно вирішується «сирітське питання». Йде орієнтація на те, щоб діти, позбавлені батьківського піклування, проживали у родинах. Навіть найкращий дитбудинок не зможе показати дитині модель поводження в сім'ї, не дасть можливості повноцінно адаптуватися у дорослому житті.
Якщо реформа пройде вдало, то муніципальні дитячі заклади підуть в історію. Плани оптимістичні. На їх втілення не варто розраховувати в короткостроковій перспективі, проте робота над ними ведеться вже зараз.
Коли в бюджетах більшості українських міст з'являються гроші, то зазвичай вони ідуть на ремонт доріг, заміну вікон в школах та інших соціальних об'єктах. Враховуючи, в якому стані зараз знаходиться більшість з них, важко підозрювати місцеву владу в нецільовому використанні коштів. А куди ж витрачати фінанси, коли з інфраструктурою все більш-менш в порядку? Тоді настає черга соціальних реформ.
Так, наприклад, левова частка бюджету Каунаса йде на соціальні та освітні потреби. Кожен платник податків у місті віддає на них від 3 до 5 % своїх доходів. Це дозволяє Каунасу впроваджувати нові програми, причому подекуди найпершими в Литві.
Одними з найвразливіших категорій населення є люди похилого віку та маленькі діти. Зараз у місті активно вирішується «сирітське питання». Йде орієнтація на те, щоб діти, позбавлені батьківського піклування, проживали у родинах. Навіть найкращий дитбудинок не зможе показати дитині модель поводження в сім'ї, не дасть можливості повноцінно адаптуватися у дорослому житті.
Якщо реформа пройде вдало, то муніципальні дитячі заклади підуть в історію. Плани оптимістичні. На їх втілення не варто розраховувати в короткостроковій перспективі, проте робота над ними ведеться вже зараз.
« Сьогодні в нашому місті проводиться декілька так званих «м'яких реформ», одна з яких полягає в деінституціоналізації дитячих будинків. В Каунасі було два таких заклади, в яких проживало шістдесят вихованців. Нашим найголовнішим завданням стало забезпечення відповідного догляду за дітьми-сиротами. В рамках цієї програми ми підготували тридцять двох професійних опікунів, які тепер відповідають за вихованців. Малеча проживає в тимчасових родинах, де отримує необхідні навички соціалізації. Паралельно з цим в нас планується відкриття центрів для дітей з особливими потребами, що будуть спрямовані не тільки на власне реабілітацію, але й допомогу їх батькам за усіма напрямками», – ділиться планами радник мера з соціальних питань Каунаського міського самоуправління Ірена Сегаловічіене.
Звісно, райського безпроблемного життя з великою грошовою соціальною допомогою тут немає. Литва сьогодні є однією з найбідніших країн Європейського Союзу, і самі литовці часто виїжджають то на заробітки, то на проживання до багатших сусідів. Однак навіть за таких непростих умов вони знаходяться він нас хай не дуже далеко, але попереду.
Тому було трохи сумно, що ми, маючи не гірші (а то й кращі) стартові умови, не вийшли хоча б на їхній рівень. Хочеться сподіватися, що одного дня, хай він і настане років через десять-двадцять, ситуація докорінним чином зміниться. Часто буваючи в містах і селах Одещини, відвідуючи новостворені об'єднані територіальні громади я бачу, що все змінюється. Не швидко, не кардинально, але на краще.
Принаймні, так говорить чимало місцевих в усіх районах області. Можливо, ця ситуація буде короткостроковою, можливо якісь реформи в майбутньому будуть провальними. Однак їх треба проводити, бо за їх відсутності точно нічого не зміниться.
Тому було трохи сумно, що ми, маючи не гірші (а то й кращі) стартові умови, не вийшли хоча б на їхній рівень. Хочеться сподіватися, що одного дня, хай він і настане років через десять-двадцять, ситуація докорінним чином зміниться. Часто буваючи в містах і селах Одещини, відвідуючи новостворені об'єднані територіальні громади я бачу, що все змінюється. Не швидко, не кардинально, але на краще.
Принаймні, так говорить чимало місцевих в усіх районах області. Можливо, ця ситуація буде короткостроковою, можливо якісь реформи в майбутньому будуть провальними. Однак їх треба проводити, бо за їх відсутності точно нічого не зміниться.
Текст и визуализация
Павел Колотвин
Мария Шевчук
Даний проект виконується за підтримки проекту USAID «У-Медіа», що реалізується міжнародною організацією Інтерньюз.
