Найпопулярнішим місцем для читання серед провінційних жителів досі лишаються бібліотеки. Ціни на нові видання «кусаються», та й книжкових крамниць в маленьких містечках не так багато. А бібліотеки пропонують великий каталог літератури і подекуди можуть порадувати читачів книжковими новинками.

Яким буде їх майбутнє в умовах реформи місцевого самоврядування? Чи будуть жителі громад читати далі або навпаки оцінять книгосховища як бюджетний баласт? На це питання зараз не можна відповісти однозначно. Звернемося до фактів.

З початку реформи децентралізації в Одеській області було закрито двадцять три бібліотеки. Такі цифри озвучила начальник управління культури, національностей, релігій та охорони об'єктів культурної спадщини Одеської облдержадміністрації Ярослава Різникова під час виставки-форуму «Українська книга на Одещині».

При тому, що бібліотеки підпорядковані Міністерству культури, і рішення про їх закриття треба погоджувати з Києвом. З іншого боку, те ж міністерство поступово перекладає обов'язки з фінансування сільських бібліотек на бюджети місцевих рад.

Так, наприклад, сталося у Саратському районі. І хоча в ньому до сьогодні не утворено жодної об'єднаної територіальної громади, там вже відбулася своєрідна децентралізація бібліотечної системи.

Сьогодні читати стало модно. Минули ті часи, коли школярі у профілях своїх соціальних мереж з деякою гордістю писали «Не люблю читати!». Зараз у кожного в графі «Улюблені книги» обов'язково знайдуться твори Булгакова чи Коельо.

Це при тому, що «шанувальник» може бути знайомий з ними лише зі списку «Топ-100 книг, які має прочитати кожен». Однак це лише черговий раз підтверджує, що книголюбство стало певним мейнстрімом. Люди цікавляться літературою і готові знайомитися з новими виданнями. Тому місцева влада повинна подбати, щоб кожна людина мала доступ до цікавих їй книжок.

Реформа децентралізації не передбачає закриття тих чи інших комунальних закладів Мова йде лише про те, щоб люди вирішували на місцях, куди і на що їм направити фінансування. Можливо й буде рентабельнішим мати одну бібліотеку на кілька навколишніх сіл.

Однак закриваючи ті чи інші культурні заклади, варто орієнтуватися на зручність для жителів громади. Краще одна обладнана книгарня, ніж три установи із застарілими виданнями. З цим не сперечаються навіть районні бібліотекарі. Однак їх турбує статус, який вони матимуть за нових умов.

«Якщо закриють маленькі бібліотеки, де працюють на півставки і чверть ставки, а гроші спрямують на закупівлю літератури, проведення Інтернету, то може це й на краще. Але треба подумати, які гідні альтернативи запропонувати громадянам. Зараз основна проблема в тому, що нас планують об'єднати з клубами та іншими подібними структурами. Бібліотека повинна залишатися бібліотекою, а не будинком культури або чимось ще. Але поки все йде саме до цього. Співробітники за роботу в бібліотеках мають 50% надбавки за стаж, і якщо заклад реорганізують, змінять його статус, то співробітники сильно втратять в зарплатні. Але ці питання ще треба регулювати законодавчо, » – ділиться побоюваннями директор Арцизької районної бібліотеки Галина Гуцан.

«Книжкове питання» в рамках децентралізації може не є найпроблемнішим. Однак ті, хто із власних причин проти нової реформи, аргумент «бібліотеки закриють» використовують поруч із погрозами ліквідації шкіл та медичних закладів.

Треба пам'ятати, що децентралізація, передусім, орієнтована на громаду. Чи потрібна бібліотека в тому чи іншому селі будуть вирішувати самі жителі. А якщо в місцевих бюджетах з'являться додаткові кошти, то це дасть нові можливості для розвитку бібліотечної системи. І не тільки її.