Два місяці тому, незважаючи на попередні ознаки ворожої загрози, війна все ж таки стала шоком для багатьох мешканців Одещини. Так, попередньо надходила інформація про скупчення військових сил РФ поблизу наших кордонів, одеськими вулицями їхали колони техніки, а напередодні нападу російське консульство в Одесі палило великі обсяги документів перед від'їздом. Але навіть після «визнання» так званих ДНР та ЛНР багато хто очікував хіба що загострення давнього конфлікту на Донбасі.

24 лютого все змінилося. Практично у прямому ефірі та на численних новинних сайтах світ стежив за розвитком подій в Україні. Для Одещини перші дні запам`яталися легендарною вже фразою про «русский военный корабль», ракетними обстрілами військових частин в області, вибухами в самій Одесі, затримками окремих диверсантів та диверсійних груп, блокпостами та пошуками інформації про найближчі укриття. Тоді ж з'явилися перші оголошення та реквізити із серії «одеській теробороні необхідне термінове фінансування» та «в Одесі пожежники-добровольці збирають кошти для придбання автомобіля».

Так, війна то не лише про героїзм та стійкість, а й про серйозні витрати. Не лише через військові дії, зруйновану інфраструктуру та переміщення величезної кількості людей, а й через проблеми з бізнесом та роботою, зменшенням доходів, з яким стикнулося багато наших громадян, а відповідно – зменшенням податків до державного бюджету. На щастя, в цій ситуації Україна не залишилася без світової підтримки, в першу чергу - країн ЄС.

Однією з перших відгукнулася Румунія. Вже 28 лютого п'ять катерів привезли до Ізмаїлу медикаменти та продукти харчування для військовослужбовців. А днем пізніше поромом доправили ще одну партію гуманітарки від Тулчинської повітової ради – цього разу не лише для військових частин, а й для лікарень. Згодом Румунія організувала на своїй території хаби, куди надходили гуманітарні вантажі з Литви, Франції, Латвії, Німеччини, Іспанії, США, Ізраїлю.

Варто мабуть нагадати, що в період воєнного стану в Україні був спрощений порядок ввезення гуманітарної допомоги. Зокрема, для здійснення митного оформлення достатньо було лише наявності товаросупровідних документів. Однак мешканці Одещини не покладалися лише на добросусідське фінансування.

Вже 4 березня на позачерговій сесії обласної ради на потреби теороборони було виділено 32 мільйони гривень. Одесити активно жертвували у різні гуманітарні установи та фонди (від «Доброго самарянина» до «Корпорації монстрів»). Не залишалися осторонь й великі підприємства (наприклад, переробник олій Дельта Вілмар , призупинивши роботу перерахував на потреби ЗСУ 10 млн гривень).

Був також утворений Координаційний гуманітарний центр Одеської області. Щоправда за два тижні в ньому змінилося керівництво (відповідне розпорядження підписав також свіжоспечений керівник Одеської обласної військової адміністрації Максим Марченко), але то вже окрема тема.
Протягом березня в Одесі активно обговорювалася тема можливої блокади та спротиву в таких умовах. Тому одним з першочергових завдань називали створення двомісячного запасу харчів на складах міста.

Серед допомоги, отриманою Одесою у березні, можна згадати гуманітарний конвой з Німеччини, одного з лідерів Євросоюзу. Конвой був організований керівництвом міст Бранденбургу та Хафельштадт, а також торговими мережами Metro та Rewe. Перші дві фури були розподілені на потреби регіону, третя була відправлена у Харків.

Були й інші варіанти підтримки. Зокрема, Німеччина передала в Одесу допомогу для інклюзивно-ресурсних центрів (включаючи гігієнічні засоби та підгузки). А ось музична школа з міста-побратима Регенсбург ініціювали благодійний хоровий проєкт. Зібрані 2000 євро перерахували на рахунок міста Одеси.

З Іспанії в Україну того ж місяця привезли 320 тон гуманітарки (сухі продукти тривалого зберігання, дитяче харчування, медикаменти, засоби гігієни, підгузки та одяг). Частину вантажу залишили в Одесі, решту перенаправили у Миколаїв та Кривий Ріг. До цього проекту доклав зусиль нардеп Олександр Горенюк, який входить до складу міжпарламентської групи дружби з Іспанією.

Ще одним прикладом нестандартної благодійності можна вважати той факт, що на низці важливих об'єктів Одеси встановили станції для доступу до супутникового інтернету Starlink від Ілона Маска. З метою безпеки місця встановлення не повідомлялися. Але зазначалося, що станції допомагають військовослужбовцям України та підтримують роботу критичної інфраструктури та сервісів у медицині, фінансах, енергетиці в умовах війського часу, коли можуть бути проблеми із «стандартним» інтернетом.

Не можна стверджувати, що розподіл гуманітарної допомоги завжди відбувався без проблем. Коли до Одеси надійшли корма для тварин від друзів з Німеччини - German Shephy та Peta International, у соцмережах були й незадоволені відгуки. За інформацією мерії «20 тонн корму було розподілено згідно зі списками між розплідниками, притулками, власниками тварин та волонтерами, які допомагають тваринам».

Дехто обурювався, що більшість допомоги дісталася не найбіднішим людям - власникам розплідників з породистими вихованцями, а ось волонтери, які працюють з бездомними та безпородними тваринами, лишилися дещо осторонь. Були зафіксовані і спроби шахрайства. Наприклад, один підприємливий громадянин намагався вкрасти гуманітарну допомогу з Одеси для жителів Миколаєва, скориставшись підробленим дозволом на отримання вантажу начебто від голови Миколаївської ОДА Віталія Кіма.

Загалом варто сказати кілька слів про особливі стосунки, які у цей час склалися між Одесою та Миколаєвом. Одесити глибоко вдячні сусідньому обласному центру за те, що він прийняв на себе основний удар ворожого наступу на південному напрямку і намагаються усіма силами підтримати захисників. Не лише передаючи закордонну гуманітарку, а й активно долучаючись самі (особливо після того, як через ворожий обстріл Миколаїв залишився без централізованого водопостачання).

Винороби Одещини пожертвували своїм спецтранспортом, щоб возити воду для захисників та цивільного населення міста. А рядові одесити активно передають через волонтерів воду, набрану у місцевих бюветах, чи навіть куплену у супермаркетах.

На сьогоднішній день в Одесі серед усіх гуманітарних штабів діє єдина база, за допомогою якої ведеться облік видачі гуманітарної допомоги. Це непоганий інструмент для координації роботи волонтерів. Крім продуктів, ліків та товарів першої необхідності Одеса отримувала й іншу благодійну допомогу. Наприклад – три автомобілі швидкої допомоги та пожежну машину від ще одного європейського міста-побратима, Марселя. Останнє авто, завдяки потужному насосу, виявилося вкрай ефективним у міських умовах.

Є певні сподівання, що ця допомога триватиме й після завершення бойових дій. Так, грецький міністр закордонних справ Нікос Дендіас під час візиту до Одеси був розчулений тим, як дбайливо зберігають тут експонати музею «Філікі Етерія», тісно пов'язані з боротьбою за незалежність Греції. Тоді ж він пообіцяв допомогу у відбудові нашого міста після війни. Можна було б навести ще багато прикладів подібної допомоги, але вже з перерахованого очевидно: світ підтримує Україну у її боротьбі – не лише за власну незалежність, а й європейську та світову безпеку.