За даними Національної спілки журналістів України, в 2020 році правоохоронці зареєстрували 77 випадків застосування сили до журналістів та 101 випадок нападів на знімальні групи. Для порівняння, в 2019 році таких інцидентів було зафіксовано 75 та 86 відповідно. Зростання таких випадків, на думку представників НСЖУ, спровоковане суспільним напруженням через пандемію та карантинні обмеження.

Одеса, за кількістю нападів на медійників, посідає друге непочесне місце після Києва та області. Торік в столичному регіоні зафіксували 26 випадків правопорушень. На Одещині їх було зареєстровано 9, що на третину більше ніж в Харківській та Львівській областях, що закривають трійку антирейтингу.

Закони, що захищають журналістів є, випадки покарання теж, проте кількість нападів з кожним роком зростає. Галузь медіаправа зараз потребує реформ, адже не всі медійники поки можуть довести свою професійну приналежність. А ті, хто може, не зажди доводять справу до кінця.

Хтось врегульовує конфлікт з кривдником в досудовому порядку, хтось не цікавиться ходом справи, строк давності якої спливає. Однак в кожному випадку, набагато простіше попередити можливе правопорушення, ніж постраждати під час роботи та дати інформаційний привід колегам.

Під час масових заходів важливо окреслити свою професійну діяльність. Знаходження без розпізнавальної атрибутики в місцях великого скупчення людей (протести, акції, страйки, тощо), дає привід кривднику послатися на нерозуміння події та стверджувати, що він перешкоджав діяльності, наприклад, активіста, але не журналіста.

Однак з кожного правила є виняток. В деяких ситуаціях, якщо є підозра того, що готується провокація саме проти журналістів, краще позбавитися від опізнавальних знаків та змішатись із натовпом. Але подекуди ці правила безпеки, які кожен медійник знає як з підручників, так і зі слів досвідченіших колег, не спрацьовують.

Діяльність журналіста часто пов'язана з фіксацією правопорушень і ті, хто потрапляє в кадр об'єктиву, зазвичай на цей факт реагують дуже емоційно. В кращому випадку, вони не дуже раді тому, що стануть героями сюжету чи репортажу. З порушеннями прав журналістів зустрічаються приблизно порівну як журналісти так і журналістки.

Варто зазначити, що порушення дуже різняться в залежності від виду ЗМІ. Найбільшу небезпеку для життя та здоров'я мають працівники телевізійних медіа. Камера подекуди діє на правопорушників як червона ганчірка для бика, через що страждає і техніка, і сама знімальна група.

Медійники, чиї права порушуються, часто припускаються багатьох помилок, що заважає їм постояти за себе. Буває, що журналісти звертаються до поліції не одразу, а через два дні, тиждень, а часом через місяць після скоєння правопорушення. Таким чином, докази у скоєнні злочину можуть бути знищені кривдником. Та й сам журналіст під час тривалого розслідування втрачає до справи інтерес, що робити не рекомендується.

Дуже важливо після відкриття кримінального провадження цікавитися своєю справою, інакше слідчий може дійти хибного висновку, що воно не є актуальним і не розслідувати інцидент. Якщо порушення відбулось, не варто зволікати з його фікасіцією. В Україні є чимало організацій, які займаються захистом прав журналістів.

Якщо говорити у розрізі захисту прав у судах, зокрема і на стадії досудового розслідування, цим займається громадська організація «ПРОЖЕКТОР», при якій працює проект «Клініка Прав Людини». На базі проекту працюють медіа-юристи, адвокати та психологи. Також в Україні працює платформа "Свої Люди" за ініціативою Bihus.Info, куди можуть звернутися журналісти за юридичними послугами.

При тому, що є закони, які захищають журналістів, громадські організації, які спеціалізуються на цій темі, проте часто кривдникам медійників вдається уникнути покарання. Окремі успішні прецеденти є, однак не відпрацьована чітка система, щоб доводити справи про порушення проти працівників ЗМІ до кінця.

У кожному окремому випадку це або власна ініціатива журналіста, або того ЗМІ, де він працює. Складнощів додає певна моральна застарілість чинних законів. Медіа за останні десять років сильно трансформувались і не завжди можна чітко визначити, чи були порушені права за професійною ознакою.

Всі успішні випадки, коли кривдники медійників отримали заслужені покарання, ґрунтуються на тісній співпраці поліції, юристів та самих журналістів. Так сталося зі знімальною групою одеського "7 каналу", яка робила сюжет про продаж безакцизних цигарок та постраждала під час зйомки.

Чоловік, який напав на співробітників каналу, визнав свою провину та отримав два роки позбавлення волі умовно. Треба пам'ятати, що найідеальніші закони та професійні спілки нічим не зарадять, якщо сама людина не буде зацікавлена в захисті своїх прав. І це актуально не тільки для журналістів.