Лиманська об'єднана територіальна громада з'явилася у листопаді 2017 року. До її складу, крім власне Лиману, того року увійшли Трапівка, Новоселиця та Зарічне. В 2020 році, під кінець реформи місцевого самоврядування, долучились села Приморське і Трихатки. Загалом, в ОТГ мешкає близько п'яти тисяч жителів, які через війну залишились без засобів до існування. Різні ОТГ мають різні джерела надходження бюджетів. У Лиманській громаді, на жаль, таких тільки два – туристичний та сільськогосподарський. Жоден курорт ОТГ цього року не працював.

Два курорти на території громади, Катранка і Росєйка, залишились порожніми. Були офіційні заборони, бо люди не їхали, та й хто поїде, коли пляжі заміновані. Та й коли у країні війна, мало хто має можливості та настрій відпочивати. Через війну та пов'язані з нею обмеження громада недоотримує до бюджету близько 500 тисяч гривень щомісяця. Так планові показники по туристичному збору виконані в обсязі нуль гривень. У фінансовому відділі вже порахували, що до кінця року громада не отримує до бюджету близько п'яти мільйонів гривень.

Загальний бюджет громади з державними трансфертами та субвенціями складає п'ятдесят мільйонів гривень. Ці гроші, на щастя отримуються в повному обсязі, хоча обсяг освітньої субвенції зменшився на два мільйони. Пляжні куророти Катранка і Росєйка, розташовані на території громади, привертали увагу відпочивальників з усієї України.

Більша частина жителів Лиманської громади на початку весни влаштовувались працювати на бази відпочинку, до міні-готелів, де працювали до глибокої осені. Хтось продавав на ринку, хтось прибирав. Загалом, 80 % мешканців заробляли в туристичній галузі і зараз вони опинились в дуже скрутному становищі. Немає за що жити, платити податки, реалізовувати проекти розвитку.

Від Лиману до острова Зміїний, що був окупований з перших днів, відстань по прямій сягає близько сімдесяти кілометрів. І місцеві жителі були свідками боїв, що відбувались за нього. На території громади було кілька прильотів, але це не злякало місцевих мешканців. Коли на островом піднявся український прапор, тут стало тихіше. Але маленька громада продовжує страждати від війни, через неможливість розвиватись. Нині стоїть питання про те, щоб зберегти громаду такою, яка вона є, а проекти розвитку залишити на потім.

Бази відпочинку простоюють, бо можуть бути небезпечними. Один з ракетних ударів потрапив на дитячий табір «Зорька», людських жертв допомогла уникнути відсутність відпочивальників. Заклад був заснований в 1962 році, це перший рік, коли він не працював. В минулому році тут відпочивали діти з усієї України. Крім Одеської області, приїжджають діти з Житомира, Києва, Чернівців, Харкова, Кропивницького…Тут приймають звичайних дітей, з соціально-незахищених категорій, спортсмени сюди приїжджають на збори. Але зараз всі оздоровчі заклади на півдні України не працюють, бо це небезпечно.

Навіть під час коронавірусу були відпочивальники, бо табір влітку три тижні пропрацював, коли дали дозвіл. Тоді «Зорька» прийняла 560 дітей, а в минулому році було 960 відпочивальників. Планувались кошти на ремонт, були проекти, обіцяні кошти на їх реалізацію, але почалась війна, та все зупинилось. Тут дуже чисті пляжі, одні з найкращих в Україні, було куди рости, але це поки не на актуально. В морі плавають міни, на узбережжя прилітають ракети, а людям зараз не до курортів.

Цього року, на жаль, нікого на оздоровлення не було. На початку липня на території табору «Зорька» впала ворожа ракета. На щастя, ніхто не постраждав. Працівники табору досі не розуміють, обстрілювали цю територію й досі займаються ліквідацією наслідків прильотів. Пошкодження були отримані дуже серйозні, але зараз є можливості полагодити хоч трохи приміщень до перших холодів.

Лишати табір в тому вигляді, що він є, ніхто не збирається. Готується кошторис на те, щоб вставити вікна, зробити всі роботи, на які вистачить коштів. 200 тисяч гривень було виділено з бюджету Татарбунарської міської ради, бо табір перебуває на балансі громади. А ще 800 тисяч гривень коштів будуть виділені з державного бюджету. Їх теж виділили Татарбунарам, на будівництво стадіону, але зрештою, кошти в екстренному порядку переспрямували на табір.

Були обговорення, чи ставити звичайні вікна та двері, чи може перекрити їх фанерою до завершення військових дій. Але зрештою, було прийняте рішення, щоб відновити все, як було.В ситуації, що склалась, складно проявляти навіть стриманий оптимізм. Проте громада продовжує жити та працювати заради кращого майбутнього.

Чимало мешканців громади воюють на фронті зі зброєю в руках, є й такі, що вже загинули. Але війна відбувається не тільки на лінії зіткнення, а й в тилу. Щоб країна вистояла, потрібна потужна економіка, щоб всі люди працездатного віку були максимально задіяні в мирному житті. Це зробить державу стійкішою, та дасть їй змогу швидше відновитись після війни. А вона, колись, обов'язково закінчиться.