Також вважається, що Одещина має високий рівень міжетнічного співробітництва, що відображається і в медіа: місцеві журналісти звично не звертають уваги на національний компонент під час роботи над новинами. Проте іноді у авторів трапляються невиправдані емоційні сплески і повідомлення отримують елементи узагальнення та мови ворожнечі.

Такі висновки можна зробити на основі вибіркового аналізу десяти онлайн-ЗМІ, який з 2 по 4 серпня 2021 року провів Інститут масової інформації. Загалом було проаналізовано 671 повідомлення наступних медіа: «Думська», «048», «Одеса.Онлайн», «УСІ», «Таймер», «Бессарабія інформ», «Пушкінська», «Одесит.юа», «Одеса-медіа», «Топор».

Методологія дослідження охоплювала аналіз частки матеріалів із мовою ворожнечі в регіональних медіа. Визначалися тематики та типи порушень у таких новинах.

Нагадаємо, що мова ворожнечі — це будь-які вислови, контекст чи візуальне зображення, що призводить до створення або ж поглиблення вже існуючої ворожнечі між відмінними за певними ознаками групами суспільства.

В ході моніторингу одеських медіа встановлені п'ять повідомлень, які містили мову ворожнечі. Так, у заголовку новини "Селянин влаштував п'яні покатушки на човні в Аркадії і попався водній поліції" наголошується на походженні туриста з невеликого населеного пункту Одещини. В тексті повідомлення згадується про те, що відпочивальник порушив закон і отримав відповідне покарання, але заголовок повідомлення має образливий характер і знаходиться в контексті поширеного в Одесі стереотипу, що туристи з віддалених регіонів та селищ поводять себе безкультурно, смітять та порушують спокій містян.

Безпричинно на географічному походженні правопорушниці фокусуються й журналісти у повідомленні "В Одесі затримали 19-річну киянку з партією наркотиків". Знову ж таки в новині окремо згадується, що дівчина приїхала відпочити до Одеси. Відзначимо, що в рамках гібридної інформаційної війни в інформаційному просторі Одещини часами трапляються маніпуляційні вкиди, які мають на меті підірвати авторитет столиці та створити негативний образ киян у одеситів.

В тому числі, на основі російської пропаганди ґрунтується новина "«Шпрехенфюрер» пропонує виселяти незадоволених українізацією". У повідомленні присутні власні оціночні судження автора та інтерпретація українського законодавства, використовується методика дегуманізації особи через використання мовних ярликів, які викликають у більшості одеських читачів почуття неприязні до героїв/героїнь таких публікацій.

У новині "Розстріл на Малиновського: поліція назвала ім'я кілера і розповіла подробиці вбивства" йдеться про резонансне замовне вбивство, яке відбулося нещодавно в Одесі. Незважаючи на те, що у повідомленні згадується кілька прізвищ, які притаманні різним національностям, окремо наголошується походження саме вбивці (громадянин Грузії). Те саме явище спостерігається й у новині "Особа ймовірного кілера, що застрелив чоловіка в Одесі, встановлена". Журналістами чомусь підкреслюється лише походження кілера. Ці новини ніби-то надають певним етнічним групам схильність до таких злочинів. Хоча коли йдеться про подібні випадки за участю українців, ніхто не пише, що "двоє українців пограбували помешкання" та були затримані тощо. Тим більше, що офіційна статистика за злочинами не демонструє значної кореляції між національністю людини та кількістю правопорушень. Але, якщо й існують етнічні кримінальні угруповання, то чи вирішить питання їх існування саме підвищення рівня негативного ставлення до цих етносів з боку читачів?

Враховуючи, що у ході моніторингу було проаналізовано 671 новину, можна сказати, що ці 5 новин - радше виняток із загальної тенденції.

Головним висновком цього моніторингу є те, що місцеві журналісти в основному не виокремлюють національність та географічне походження героїв та героїнь під час написання новин та опису подій. Під час моніторингу за вказаний період не зафіксовано випадків мови ворожнечі та дискримінаційних суджень щодо ВПО, маргіналізованих та релігійних груп, ЛГБТ+ людей. Наведені кілька прикладів некоректної та упередженої лексики не мають системного характеру. Проте обговорення подібних тем необхідно продовжувати, оскільки стереотипи та соціальні страхи, які вкоренилися в нашому суспільстві, зокрема й в журналістському середовищі, нікуди не ділися.