Минулого тижня в Україні завершились міжнародні військові навчання "Сі Бриз-2021". Вони були визнані наймасштабнішими за попередні. До імпровізованих військових дій були залучені три регіони — Херсонщина, Миколаївщина та Одещина. Команда військових вправно демонструвала свої вміння в повітрі, на суходолі, на воді та під нею. Бійці тридцяти двох країн-учасниць протягом двох тижнів стріляли, бігали, пірнали, літали, відпрацьовуючи навички ведення бою.

Один з найгарячіших етапів навчань відбувався на полігоні "Олешківські піски", в Херсонській області. Там були й героїчна висадка десанту на вертольоті, й постріли ракет дальнього сполучення, гуркотіння танків й злагоджена робота міжнародної команди військових. Українські військові в тих навчаннях скооперувалися зі своїми колегами з США, Молдови та Грузії.

Незважаючи на те, що всі говорили різними мовами, бар'єрів з цього приводу ні в кого не виникло. Адже в умовах військових дій зайві обговорення можуть тільки завадити. Успішність роботи будується на злагодженості, коли кожен учасник знає поставлені завдання, та коротких командах. Саме це потрібно в реальних бойових умовах.

Чимало учасників міжнародної команди вже не вперше беруть участь у імпровізованих боях з деякими побратимами (саме так вони називають військових інших країн, з якими працюють не перший рік). Вони зустрічались на полі бою неодноразово. А є такі, для кого такі навчання є першими. Різні військові, з різних країн відзначали, що вони отримують тут цікавий досвід, діляться своїми напрацюваннями й вчаться спільної роботи.

Для країн-членів НАТО зараз не має небезпеки прямої агресії з того чи іншого боку. Проте треба бути готовим до всього, адже як показує досвід України 2014 року, ситуація може змінитись радикально. Такі навчання дозволяють тримати армію в тонусі й не розгубити навички військової справи.

Обмін досвідом, нові знайомства, приємні спогади... Це те, що залишається після навчань, але їм передує велика підготовча робота й складні вправи на витривалість. За мотивами деяких сцен з навчань можна зняти ефектний голлівудський бойовик, де знайдеться місце перемогам та поразкам, непорозумінням та командній роботі, але в підсумку, з 1997 року все одно перемагає дружба. Військові роз'їжджаються по домівках, але багато з них за рік повернеться до України знову.

Заходи, які відбуваються в рамках навчань "Сі Бриз", дуже важливі для забезпечення стабільної обстановки в Азово-Чорноморському регіоні. Україна протягом останніх семи років не раз потерпала від агресії з боку північної сусідки. Завдання, які відпрацьовувались в рамках навчань, виконували радше функції перестороги для можливого ворога. Наша держава з партнерами демонструвала, що готова й відстоювати далі свою цілісність.

Після подій 2014 року багато говорилось, що якби Україна мала б членство в НАТО — Росія б не захопила її територію. Проте основна діяльність НАТО спрямована на захист своїх кордонів, а не ведення бойових дій. П'ята стаття договору НАТО декларує принцип колективної оборони, коли агресія проти одного з членів НАТО розглядається як агресія проти всього блоку. За всю історію існування Північно-Атлантичного альянсу вона була застосована тільки один раз — після терактів 11 вересня 2001 року.

Українська армія сьогодні прагне працювати за стандартами НАТО. Ситуація, що склалась на сході України, стимулювала низку реформ у військовій галузі, навчила наших бійців діяти нестандартно за критичних ситуацій, і передає цей досвід військовим з інших країн. При тому, що лишається багато проблем, які ще треба буде подолати.

Наше матеріально-технічне забезпечення не таке досконале, як в армій США чи Великої Британії. Агресія Російської Федерації зумовила значну втрату територій та оборонного потенціалу, який відновити буде дуже непросто. Але зараз основним завданням є забезпечити мир на територіях, котрих не торкнулась війна.