За даними Одеського обласного департаменту аграрної політики, продовольства та земельних відносин, в регіоні росте 25 тисяч гектарів виноградників. З них 63 % - технічні виноградники для виробництва винонграду для винопереробки, 36 % - виноградники столові, які орієнтоввані на вживання винограду у свіжому вигляді.

Кількість виноробних підприємств — 49, область виробляє від 230 до 250 тисяч тон винограду, переробляє 160-170 тисяч тон винограду, з яких продукує лизько 10 мільйонів тон виноматеріалу. З нього підприємства області виробляють близько трьох мільйонів декалітрів вина. Значна частка продукції реалізується в Україні, але є й такі що, йдуть на експорт.

Одеська область є неофційною столицею українського виноробства, що пов'язано з розміром виноградників, кількістю виноробних підприємств, об'ємом виробництва. Якщо в Україні трохи більше 40 тисяч гектарів виноградників, то з них більше 60 % розташовані саме на території Одещини. Це кілька десятків підприємств, тисячі людей, задіяних в галузі.

Всі заходи, що держава приймає за своєю ініціативою та в рамках міжнародних відносин, максимально відображаються на всіх виноробних підприємствах. Тому незважаючи на те, що наша держава не робить акцент на виноробство, для окремих підприємств півдня України всі реформи, що тут відбуваються, надважливі. Деякі з них можуть спровокувати як кризу, так і нові можливості.

Україні є в чому орієнтуватися на інші держави Європи в галузі виноробної політики. Мільйони євро вкладаються в просування самих брендів. Як загальнодержавних, так і за окремими провінціями. Кожна виноробна країна Європи, чи то Іспанія, чи то Італія, чи то Франція має такі програми на державному рівні. В нашій державі таких програм не створено, що ускладнює конкуренцію з імпортною продукцією.

Та й в Україні прийнято вважати, що десь за кордоном продукція кращої якості, ніж в них вдома. Але ж і в нас є якісні вина, туристичні агенції влаштовують цілі тури, присвячені цьому напою. Вони користуються популярністю і до столу там подають не закордонні вина з Європейського Союзу, а вітчизняну продукцію.

Українські винороби, тим не менш, бояться опинитися в кризі через наплив імпортної продукції. Вони просять спростити їм роботу на внутрішньому ринку. Виноградарі бояться конкуренції. Хоча кордони відкриті, перекіс йде не в бік вітчизняного виробника. До Німеччини в минулому році ввезли вина на суму 1 мільйон євро, а імпортували — на 10 мільйонів.

Полегшити роботу виноробам зможе дерегуляція, зменшення адміністрування та спрощення ліцензування малих виноробів. Це ті проблеми, які можна вирішити на державному рівні, та які сприяють підтримці виноробного бізнесу. Вони допоможуть вийти на ринок новим гравцям, розбавивши конкурентне середовище.

Підтримка бізнесу на місцях дуже важлива для економіки будь-якої країни. Проте для успішного розвитку необхідна здорова конкуренція, щоб споживачі мали можливість, з чого обрати, хай це буде і не вітчизняний продукт. Але треба пам'ятати, що далеко не завжди — "закородонне", означає "найкраще". Є товари різної цінової категорії, виготовлені з різної сировини.

Технологічні можливості дозволяють виноробам Одещини виготовляти якісну продукцію, яка буде затребуваною серед поціновувачів вина. Власне, деякі підприємства виготовляють її вже сьогодні. Дуже часто ми продукт вважаємо якісним не через його об'єктивну кращість, а через рекламу, яку йому робили роками.

Експертка зазначила, що в академії регулярно проводиться зріз якості українського вина методом сенсорного аналізу. Спостерігається позитивна динаміка, можна констатутвати, що в нас є не просто хороші, але й легендарні напої. І саме вони можуть конкурувати не тільки з європейською продукцією в Україні, але й на міжнародних ринках. Це доводить успішна участь міжнародних конкурсах.

Так продукція заводу "Шабо" має низку міжнародних відзнак серед конкурентів світового масштабу. В Україні є підприємства, що виготовляють, абсолютно різні вина. Вони мають резерви та гранд-резерви,які вартували великої кількості часу. Щоб дійти найвищого рівня, винороби Одещини докладали значних фізичних та розумових сил, шукали нові підходи.

Вина таких європейських країн як Італія та Франція - визнаний бренд світового масштабу. Що стосується України, то вона такої слави не має та й не претендує на роль виноробної держави в повному сенсі цього слова. Проте попри все ми маємо багато підприємств, в асортименті яких знайдуться як дешеві,так і дорогі речі.

Виноробну галузь очікують значні реформи, які вже стартували. Цей шлях не буде простим. Зміни, що відбуваються, тісно пов'язані з міжнародними договорами, які наша держава уклала з країнами ЄС. Хочеться сподіватися, що вони дадуть поштовх для реалізації нових підходів у виноробній галузі України.