« В Україні, як і в більшості європейських країн, рівень зайнятості жінок суттєво нижчий за рівень зайнятості чоловіків. Цей розрив спричиняють нерівність доходів чоловіків та жінок, законодавчі обмеження, структура економіки, можливості догляду за дітьми, вплив культури та особливості державної політики. Дослідження показало, що в Україні іншими вагомими причинами незайнятості жінок є нестача необхідних навичок та досвіду, законодавчі обмеження щодо зайнятості жінок у певних галузях, гендерні стереотипи з боку роботодавців та суспільства, брак привабливих робочих місць, особистий вибір жінки та проблеми зі здоров'ям.

Зайнятість жінок відрізняється від зайнятості чоловіків, адже в жінок є додаткові обмеження. По- перше, це культурні й історичні норми та стереотипи, через які жінки змушені займатися неоплачуваною роботою у домогосподарстві більше за чоловіків, тому жінки працюють менше годин або не працюють взагалі … По-друге, жінкам біологічно притаманні функції дітонародження та грудного вигодовування, тому матері вимушені брати перерву від роботи принаймні на деякий час після пологів. Навіть коли діти дорослішають і не потребують материнського догляду, саме жінки традиційно продовжують доглядати за ними.

Залучення більшої кількості жінок до робочої сили може мати значний вплив на економічне зростання. Згідно з нашими розрахунками, українська економіка може отримати від 7,5 до 23,6 млрд доларів США від збільшення кількості жінок у робочій силі.

Для досягнення цієї цілі ми пропонуємо такі зміни у державній політиці: створення більшої кількості привабливих можливостей догляду за дітьми, скасування законодавчих обмежень на працю жінок у окремих галузях та у певний час, стимули для створення більшої кількості робочих місць із можливістю працювати дистанційно і неповний робочий день, допомога жінкам в отриманні нових навичок, щоб повернутись до ринку праці, боротьба із гендерними стереотипами у суспільстві, дискримінацією з боку роботодавців».