Україна здобула незалежність юридичним шляхом, після ухвалення низки документів, що проголошували державний суверенітет. Легітимність цих кроків Верховної Ради підтвердив Всеукраїнський референдум.

За три десятиліття Україна пережила більше криз, ніж сусідні держави. Чого лиш варта тимчасова втрата частини територій у 2014-2015 роках.

Майже все перше десятиліття незалежності реальний ВВП скорочувався, а разом з ним падали й доходи українців. У середині 2000-х цей тренд зламався, проте ненадовго, адже розквіту української економіки завадили глобальні економічні потрясіння та військова агресія з боку Російської Федерації.

Як Україна пережила ці удари і чи змогла перевершити економічні показники 1991 року?

Українське видання Thepage.ua проаналізувало, як Україна змінилася за 30 років незалежності, які сфери суспільного життя еволюціонували найбільше, а які, навпаки, зробили крок назад, а також як змінився зовнішньополітичний вектор українців та ставлення іноземних держав до України. І розібратися в цьому нам допоможуть українські експерти, опитані ЕП.

Професор НаУКМА науковий директор фонду «Демократичні ініціативи» Олексій Гарань у коментарі розповів, що Україні не вдалося забезпечити високі темпи зростання на початку 90-х, зокрема, через відсутність радикальних економічних реформ. «Нам не вдалося забезпечити високі темпи зростання, тому що ми не провели таких радикальних економічних реформ, які, наприклад, провів Бальцерович у Польщі. Тому це реформування дуже затяглося. Ще один мінус — це утворення олігархічної економіки. Проблема полягає в тому, що так, у нас є сьогодні середній клас, але він продовжує перебувати під адміністративним, податковим тиском, під тиском монополій олігархів тощо».

Великий дефіцит бюджетів уряди всіх каденцій намагалися покривати за допомогою запозичень. У перші роки незалежності держборг був відносно малим, а після кризи 2008 року він почав збільшуватися. За даними Мінфіну, у кінці червня 2021 року загальний розмір державного та гарантованого державою боргу України сягнув 92,52 млрд дол або понад 2,5 трлн грн. Це більше, ніж два бюджети України 2021 року. Держборг для багатьох українців асоціюється з МВФ – ключовим кредитором держави, особливо після 2014 року. Деякі політики досі спекулюють на темі відносин України з фондом, називаючи їх борговою кабалою. Хоча насправді розмір заборгованості України за позиками МВФ часто перебільшують. У липні 2021 року сума боргу перед МВФ становила лише 13% від усіх зобов'язань країни включно з гарантованими державою боргами.

Про суттєві зміни в економіці держави за підсумками 30 років зазначив історик, кандидат політичних наук Олександр Палій. «Я пам'ятаю економічну безпорадність людей і всієї країни у 1990-х. Не було елементарних товарів. Нині Україна виробляє майже всі життєво необхідні товари. На цьому піднявся досить великий середній клас. Тепер Україна вирощує зерна у два з половиною раза більше, ніж у 1990-х. Серйозно зростають нові стартапи, зокрема у сфері ІТ. Цим можуть похвалитися кілька десятків країн, не більше».
У структурі експорту в останні роки переважають сільське господарство, металургія та послуги (включно з доходами від транзиту газу). Обсяги експорту досягли піку у 2007 році, коли Україна продала товарів на майже 100 млрд дол.

"Зерно, соняшникова олія та інша аграрна продукція стали головними статтями українського експорту. Вони генерують майже половину валютних надходжень від експорту товарів. У середні 1990-х років їх частка не перевищувала 20%", – зазначає головна економістка Dragon Capital Олена Білан.

Серед товарів, які Україна імпортує, переважають нафта, газ, електроніка, машинне обладнання, послуги. Структура імпорту теж суттєво змінилася. "Якщо в середині 1990-х років домінував енергетичний імпорт, то зараз його частка наближається до 20%. Основну частину імпорту займає продукція машинобудування, тобто інвестиційні товари", – додає Білан.

Згідно з інформацією Світового банку, населення України станом на 1991 рік становило 52 млн осіб. За часи незалежності цей показник зростав лише у 1992 та 1993 роках і досяг 52 179 200 громадян. Після цього кількість населення України пішла на зниження. У 2020 році СБ нарахував трохи більше ніж 44 млн українців.

Окрім природних чинників, на зменшення кількості українців також впливає міграційний рух. За підрахунками Департаменту з народонаселення ООН, кількість емігрантів з України станом на 2019 рік майже досягла 6 млн осіб. Як пояснює Олександр Палій, у 1990-х роках масову хвилю еміграції спричинило те, що це взагалі стало можливо.

«З України з 1990 року виїхало загалом кілька мільйонів людей. Це дуже багато. Цьому сприяла насамперед поява самої реальної можливості емігрувати. А також, особливо в 1990-х роках, нездатність багатьох мінімально забезпечити власні родини. Нині люди емігрують уже не як у 1990-х, — не так від економічного бідування, як за новими можливостями».

Індекс сприйняття корупції (CPI) — це показник, який із 1995 року розраховує міжнародна організація Transparency International на основі 13 досліджень авторитетних міжнародних установ і дослідницьких центрів. У 1998 році, коли CPI вперше розрахували в Україні, держава отримала 2,8 бала та посіла 69-те місце серед 85 країн світу. Найнижча оцінка була у 2000 році — 1,5 бала та 87/90 місце в рейтингу.

За останній рік показники України в Індексі сприйняття корупції (Corruption Perceptions Index — CPI) виросли на 3 бали. Із 33 балами зі 100 можливих ми отримали 117 місце зі 180 країн у списку СРІ. Поруч із нами у рейтингу Єгипет, африканська Есватіні (Свазіленд), Непал, Сьєрра-Леоне та Замбія — всі ці країни так само у CPI-2020 набрали по 33 бали.

Володимир Фесенко каже, що масштабна корупція в Україні сформувалася в період появи і зростання «дикого капіталізму», особливо в період другої половини 1990-х та на початку 2000-х років. Спочатку це відбулося в економічній сфері, зачепило відповідні державні інституції.

«Відбулося взаємопроникнення великих грошей и великої влади (зокрема і великої політики). На початку 2000-х рр. відбулося майже тотальне корумпування судової системи, і значною мірою – правоохоронної системи. Корупційні спокуси для нашої еліти виявились занадто привабливими, і боротьби з корупцією тоді майже не проводилось. При президентстві Януковича корупція стала системною та ієрархічно організованою».

Володимир Фесенко розповідає, що реальна боротьба з корупцією почалась лише з початком антикорупційної реформи і з неабияким поштовхом західних партнерів. Але ефективність цієї боротьби бажає кращого, вважає експерт.

«Масштаби корупції такі великі, що наскоком її не подолаєш. І спротив антикорупційній реформі дуже великий. Потрібна справжня війна з корупцією, системна і цілеспрямована боротьба з нею. І починати треба з тотального очищення, перезавантаження судової системи, і боротьби з політичною корупцією в політичній сфері».

Для зміни структури економіки Україні потрібні значні інвестиції, проте іноземні інвестори не поспішають вкладати свій капітал. Чи не найбільше їх стримує відсутність упевненості в захищеності прав власності.

Опитані ЕП економісти сходяться на тому, що Україні не вдасться здійснити значного економічного прориву в найближчому майбутньому без проведення реформ у судовій та правоохоронній сферах.