З 6 по 8 листопада в місті Страсбург (Франція) відбувся Світовий форум за демократію. Подія міжнародного масштабу, яку висвітлювали найвідоміші світові ЗМІ. Журналісти регіональних видань на такі заходи потрапляють нечасто. Але цьогоріч мені та ще кільком моїм колегам з інших областей України пощастило побувати на форумі особисто. Ми стали переможцями конкурсу журналістських робіт, присвячених децентралізації, через що Рада Європи організувала нам поїздку до Страсбургу.

В Палаці Європи одночасно зібрались близько тисячі людей з усіх куточків планети. Серед них були громадські діячі, журналісти, правозахисники: особистості, які тим чи іншим чином зарекомендували себе професіоналами своєї справи й прихильниками демократичних цінностей. Вони протягом трьох днів брали участь в пленарних засіданнях, публічних дискусіях, де говорили про речі, які стосуються підтримки прав людини.

Раніше люди могли знати тільки про те, що в них коїться навколо, але зараз технічні засоби дозволяють в режимі реального часу слідкувати за подіями, які відбуваються на іншому кінці планети. З'являються нові речі, про які ми не мали уявлення навіть десять років тому. На тематичних дискусіях навіть звучали побоювання щодо появи штучного інтелекту, що змінить суспільство та повністю знищить традиційну журналістику, яку ми знаємо. Щоправда, таких песимістичних настроїв дотримуються не всі.

Більшість фейків, за своє суттю, абсолютно нешкідливі й не мають значного впливу на населення. Кому, наприклад, створить проблем новина про те, як відвідувачі пивного бару «Вертоліт» з п'ятниці на суботу спостерігають нашестя НЛО? Але подекуди дезінформація поширюється з метою викликати ненависть до ти чи інших країн, народів, окремих груп населення.

Так п'ять років тому Україна зіштовхнулась з великою кількістю фейків, які поширювались з боку нашої північної сусідки. Розіп'ятий хлопчик в Слов'янську, фільтраційні табори для російськомовних на сході держави… Це далеко не повний перелік речей, в яких нас звинувачували деякі російські ЗМІ. Паралельно вони поширювали негатив про інші країни, за що отримали багато обґрунтованої критики на свою адресу.

Плюралізму думок ніхто не скасовував, проте запрошення представниці ЗМІ, що «прославилось» відвертою пропагандою, викликало багато питань до організаторів. Анні Бєлкіній дали можливість поділитись своїм баченням того, чому ЗМІ втрачають довіру громадян. У своєму виступі вона наводила приклади Сполучених Штатів та Великої Британії, але чомусь оминула свою батьківщину – Росію. Власне на цей факт звернула увагу одна із запрошених французських медійниць, після чого в залі засідань вибухнули оплески.

Представники української делегації почали вигукувати, що форум з демократію – не місце для пропаганди. На представницю «Russia Today» посипався шквал запитань на кшталт того, чи може вона навчити стандартам журналістики. Анна Бєлкіна чітко дотримувалась своєї лінії, однак велика міжнародна делегація з тисячі людей дала зрозуміти – творцям фейків тут не раді. Одним з тим, хто активно критикував діяльність пропагандистських ЗМІ був шеф-редактор російського онлайн-видання «The Insider» Роман Доброхотов.

Він зазначив, що у його рідній країні придушується свобода слова й журналісти, які пишуть на незручні для влади теми, не можуть почувати себе в безпеці. Таких тем в того ж «Інсайдера» вистачає з головою. Збиття рейсу MH-17 над Донеччиною в 2014 році, отруєння родини Скрипалів… Подекуди результати цих журналістських розслідувань ставали приводом для міжнародних скандалів, в які була вплутана Росія. А ще «The Insider» проводить боротьбу з фейками та дезінформацією, яка не припиняється ні на мить.

Засоби масової інформації, які хочуть завоювати авторитет та довіру, намагаються орієнтуватися на журналістські стандарти. Дотримуватися балансу думок, перевіряти факти та відокремлювати їх від власних суджень. Саме за такими принципами працює сьогодні більшість європейських ЗМІ. Проблема полягає в тому, що населення частіше шукає новини за допомогою соціальних мереж, через які легко запустити фейк.

Друковані видання вважаються застарілими джерелами інформації, що вже не користуються такою популярністю, як в минулому. Часто їх протиставляють радіо, телебаченню та сайтам. Проте загальносвітова тенденція така, що навіть ЗМІ сучаснішого формату поступаються соціальним мережам. У «Фейсбуці» чи «Інстаграмі» новини поширюються швидше, користувачі навіть не завжди переходять на першоджерело.

Один з героїв фільму «Москва сльозам не вірить» сказав: «Нічого не буде. Ні кіно, ні театру, ні книг, ні газет - одне суцільне телебачення.» Говорячи про сучасні українські реалії, «телебачення» так і хочеться замінити на «Інтернет». Цьогоріч міжнародна організація Internews опитала понад 4 тисячі людей на тему того, звідки вони дістають інформацію. 68 % респондентів зазначили, що першоджерелом для них найчастіше виступають соціальні мережі. Для порівняння, в минулому році 77 % опитуваних надавали перевагу телебаченню.

Кожна людина, що має смартфон, сьогодні може робити власні новини. Знімати, розповідати про те, що бачить, й викладати безпосередньо на свою сторінку. Однак лишається питання, чи може очевидець розібратися фахово в ситуації, свідком якої він став? Чи може він з різних ракурсів поглянути на те, що відбувається навколо? Поки традиційні журналісти, незважаючи на всю критику в їхню адресу (подекуди справедливу) проявляють більше професійності у висвітленні подій. Але виклики, які кидає традиційним медіа розвиток соцмереж, нікуди не зникають.