НАСИЛЬСТВО – ДАВНО ВЖЕ НЕ «СІМЕЙНА СПРАВА»
«В Одесі чоловік скинув з балкона співмешканку» ... «В Овідіопольському районі батька п'ятьох дітей засудили до двох місяців арешту за домашнє насильство» ... «В Ізмаїлі поліція захистила бабусю від онука, який систематично влаштовував скандали» ... Це буквально кілька фактів, вихоплених з потоку одеських і регіональних новин за останній час.

Бувають і неоднозначні ситуації. Не так давно Одеський апеляційний суд виправдав одного з наших земляків. Родичка звинуватила його у «нанесенні психологічної травми» через підкинуту каучукову змію. З'ясувалося, що іграшка «жила» в їхньому будинку вже 30 років, та й доказів того, що підкинули її із злочинним наміром, не знайшлося. Постраждати можуть і чоловіки. Але статистика вперта:
90% постраждалих від гендерного та домашнього насильства в Україні - жінки, причому кожна п'ята у віці 15-49 років стикалася з цим з боку партнера саме в шлюбі.

Багато українських жінок «за традицією» все ще схильні виправдовувати домашніх тиранів
Фізичне, психологічне, сексуальне та економічне насильство - частини одного пазла. Багато українських жінок «за традицією» все ще схильні виправдовувати домашніх тиранів. Міжнародні соціологічні дослідження, проведені кілька років тому, виявили цікаві факти: приблизно 22% українок вважають фізичне та сексуальне насильство з боку партнера «прийнятним за певних обставин».

Так, це менше, ніж 25% в мусульманській Туреччині або «скрєпной» Росії, на одному рівні з Молдовою, але набагато більше, ніж в галантній Франції (7%), далекій Канаді (6%) або миролюбній Білорусі (4%). Такі цифри не слід тлумачити як «самі дурепи винні», винен саме кривдник. Але боротьба з подібним явищем повинна вестися в кількох напрямках: як законодавчо, так і шляхом поступової зміни соціальних норм (що допустимо, а що ні).

Прекрасно, якщо у жінки є власне житло, грошова «подушка безпеки», люблячі батьки або уважні друзі. Тоді простіше вирватися з кола домашнього аб`юзу. Але чи багато хто може цим похвалитися? А коли на руках маленькі діти і самооцінка на нулі, може здатися, що виходу просто немає. Це не так! Проблеми не вирішуються одним помахом руки, але варіантів допомоги - чимало.





Не лише поліція

Звичайно, у гострих кримінальних ситуаціях слід викликати поліцію. Ухвалений нещодавно в Україні «Закон про запобігання та протидію домашньому насильству» значно розширив повноваження правоохоронців. У разі загрози життю і здоров'ю членів родин, агресора на кілька днів можуть змусити покинути житло (навіть власне), використавши «терміновий заборонний припис». Дитина вважається потерпілою навіть у тому випадку, коли на неї не піднімали руку, але вона була свідком насильства. Новацій багато. Вони навіть заслуговують окремої статті. Але погодьтеся, подібні ситуації не виникають на порожньому місці?

Часто насильство циклічне (грубо кажучи: принизив - вибачився - підняв руку - довго обіцяв виправитися - побив). З кожним витком ситуація стає дедалі гіршою. До кого звернутися?

Завдяки підтримці UNFPA, Фонду ООН в галузі народонаселення, в нашому регіоні з'явилися мобільні бригади соціально-психологічної допомоги, а в Одесі - муніципальний притулок.

Їх контакти (так само як і інші корисні посилання) будуть наведені наприкінці статті. Скажемо чесно: не завжди реакція буде миттєвою ( авторка цієї статті сумлінно обдзвонила всі номери і іноді потрапляла на автовідповідач). Але якщо ситуація в стосунках поступово стає критичною, можна виявити трохи наполегливості, щоб зв'язатися з психологами та соціальними працівниками.
Марія Себова, очільниця однієї з двох бригад соціально-психологічної допомоги в Одесі:


"В середньому за місяць у нас буває 40-50 виїздів. Ми
підтримуємо взаємодію з поліцією. Іноді перенаправляємо їм наші виклики, іноді навпаки дільничний скидає копію протоколу, якщо ситуація не настільки кримінальна і вимагає швидше втручання психолога. Цей фахівець може в подальшому взяти супровід на себе або перенаправити в соціальні служби (часто так робиться під час розлучення, коли потрібна психодіагностика дитини).

Було і таке, що психолог викликав психіатрів. Для безпеки працюємо удвох-утрьох. Складні ситуації в родині часто викликані економічною нестабільністю, залежністю жінки в декреті, різними зловживаннями та й просто невмінням спілкуватися.


Часто жінки терплять побої і знущання, тому що фінансово залежні. Не всі морально готові до самостійного життя. Наше завдання розповісти їм про наявні можливості. Крім психологічної підтримки ми допомагаємо отримати консультацію юриста (як оформити позбавлення батьківських прав, змінити години зустрічей дитини з батьком і т.д.). Самій жінці при необхідності - оформитися в Центрі зайнятості (там можна пройти курси манікюру або якісь інші), дитину віддати в садок, в критичних випадках - направити наших підопічних в притулок.

В Одесі крім муніципального притулку, відкритого за підтримки UNFPA (адрес
у не назву, вона прихована з метою безпеки) існують ще й обласний притулок для людей, що опинилися в кризових ситуаціях, міський Центр матері і дитини, притулок Благодійного фонду «Віра. Надія. Любов». Потрібно дивитися по ситуації. Якщо йдеться про жінку-переселенку, можна звернутися до громадської організації «10 квітня», якщо потрібна допомога речами і продуктами, то часто виручають БФ «Корпорація монстрів» або церковні громади.

Жінка повинна розуміти: їй допоможуть, але няньчити
не будуть. Був, наприклад, випадок, коли молода дівчина вважала, що ми їй повинні забезпечити житло, фінанси та ще й няню, тому що їй важко з немовлям. Чи то розпещеність, чи то наївність - не знаю. Але реально у нас в Одесі й області є багато фондів і структур, до яких ми звертаємося за допомогою".
У колежанок Марії, що працюють в районах, викликів зазвичай трохи менше - 25-30 в місяць. Але їм теж є про що розповісти.

Наталя Кінда, Березівка:

В основному до нас за допомогою звертаються молоді жінки (до 30), часто багатодітні. Зовсім недавно чоловік так побив дружину і двох дітей ( ще було немовля, його не чіпав), що вони потрапили в лікарню з травмами середньої тяжкості. Жінка з малюками після цього поїхала до батьків у село, справа зараз на контролі в поліції. На жаль, багато жінок виховані за принципом «мама терпіла, і я буду». Ще є страх «залишитися самотньою». Мало хто ризикує «виносити сміття з хати», це їх вже зовсім потрібно допекти. Та й то частіше хочуть просто налякати, одиниці доводять справу до суду. Але ми намагаємося надавати підтримку всім нашим підопічним.

Наталя Сергєєва (Болград і сусідній Ізмаїл)

Основна проблема, з якою до нас звертаються жінки - алкоголізм чоловіків. Ну і відсутність допомоги: він «на точці» п'є із друзями, а всі господарчо-побутові проблеми повинна вирішувати дружина. Найчастіше звертаються дорослі жінки: під 40 і «трохи за». Сім'ї абсолютно різні за матеріальними статками. Є й особливі випадки - релігійні люди. Там складно буває достукатися до чоловіків, посилаються на «божий задум». Випадки бувають різні, але запам'ятався один «хепі енд». Жінка викликала поліцію через пияцтво чоловіка. Того закрили в райвідділку на три години, а потім відпустили. І він вночі пішов пішки з райцентру до свого села. Йшов майже до ранку. Чи то прогулянка на нього вплинула, чи задумався про життя ... Попросив вибачення. Дружина сказала: «Кодуйся!». І він дійсно закодувався в Одесі, тримається. Заїжджали якось до нас в офіс, розповідали, як у них справи.

Поступово наші землячки вчаться відстоювати свої права і звертатися по допомогу. У 2018-му році в Одеській області було зафіксовано 8873 звернень, так чи інакше пов'язаних з гендерним та домашнім насильством (це загальні дані по всім структурам). За перше півріччя 2019 го їх було вже 5635. Цікавий факт: самостійно стали звертатися за допомогою діти. Було зафіксовано 18 таких випадків (з них два в Одесі ). І ще трохи фактів від жінки- експерта.

Перший закон про протидію домашньому насильству в Україні почали розробляти в двотисячних, а прийняли в 2005-му. Але він був об'єктивно слабенький. Нинішнє законодавство в цій сфері я вважаю революційним. І сам закон, і численні підзаконні акти, без котрих будь-який закон – мертвонароджена дитина. Там чітко прописано, хто і за що відповідає. Просто перекласти відповідальність вже не вийде. Та й саме явище було криміналізоване. Це вже не просто «сімейна справа», а злочин і порушення прав людини. Тому я хочу побажати жінкам не замовчувати проблему.
Людмила Акімова
регіональна координаторка UNFPA, Фонду ООН в галузі народонаселення
Подумайте про це заради своїх дітей.

Статистика говорить, що 10% дітей, які стають свідками грубого фізичного насильства в сім'ї, просто гинуть. Дитина може кинутися захищати матір від п'яного батька, а той не розрахує силу удару. Це жахливі цифри. І не менш страшні факти сексуального насильства над діьми, яке як правило здійснюють близькі люди, родичі. Сподіваюся, ця ситуація зміниться після того, як буде створено Єдиний державний реєстр випадків домашнього насильства. Наскільки я знаю, на його створення в цьому році з держбюджету виділено 50 млн гривень. Фахівці, які будуть мати доступ до Реєстру, зможуть бачити загальну картину і оцінити рівень небезпеки.

Хочу також сказати, що крім мобільних бригад, створених UNFPA, у нас ще є 26 бригад, які фінансуються з місцевих бюджетів. Та й взагалі з 2020-го року це буде завданням ОТГ. Всіх телефонів не назву, заходьте на сайти місцевих Департаментів соцполітики, телефонуйте в прийомні - вам підкажуть до кого і куди звернутися.


Сьогодні за таким показником як «індекс миру та безпеки» Україна знаходиться на 156 місці з 163 країн, в яких проводилися подібні дослідження. Щоб ситуація змінилася, потрібні не тільки зміни в законодавстві, але й зміни суспільної думки, нетерпимість до гендерного та домашнього насильства.

Телефони, за яким можна звернутися за допомогою

Поліція - 102.

Одеса, Кризовий центр (048) 705-54-12, (048) 705-54-13 (працює до 21:00).

Громадська організація "Віра. Надія. Любов »(048) 777-25-17.

Мобільні бригади соціально-психологічної допомоги:

Одеса: 073-157-46-37, 073-157-49-36, 095-819-11-82, 095-819-11-89.

Березівка: 095- 80 -71 -764, 063 - 45 62- 371.

Болград, Ізмаїл: 095-80-71-816, 063-46-33-661.

Безкоштовна національна «гаряча лінія» з питань насильства в сім'ї та захисту прав дітей - 0-800-500-335, для операторів мобільного зв'язку (МТС, «Лайф», «Київстар») - 386.

Безкоштовна національна дитяча «гаряча лінія» - 0-800-500-225.

Текст
Наталя Шевчук
Made on
Tilda