Чи вийде захистити дітей від булінгу?
Майже 70 % українських дітей середнього та старшого шкільного віку стикались із проявами булінгу
«Це діти, що з них взяти». «Вони тільки граються, що з ними поробиш». «Ми всі так виросли, нічого страшного не буде.» А як ви реагували на те, коли чули, що якусь дитину зачіпають в школі чи цькують в дитячому колективі? Можна шукати провину в дитині, розповідаючи, що їй треба вести себе якось інакше і все зміниться.

Але факти свідчать про те, що жертвою цькування з боку однолітків може стати кожен. За даними ЮНІСЕФ, майже 70 % українських дітей середнього та старшого шкільного віку стикались із проявами булінгу. В кращому випадку, мова йде про дитячі дражнилки, від яких можна постаратися абстрагуватись.

В гіршому випадку факти пригноблення набирають тисячі переглядів на YouTube та викликають бурхливі обговорення про те, якими жорстокими стали діти.
Наприкінці минулого року Верховна Рада України проголосувала за введення закону, який запроваджує штрафи за булінг (цькування) дітей. Це рішення підтримало понад двісті нардепів і тепер в КодексіУкраїнищодоадміністративнихправопорушеньз'явиласьстаттяпід номером 173-4. Вона визначає булінг як сукупність різноманітних видів насильства (психологічного, фізичного, економічного, сексуального), яке вчиняється по відношенню до малолітніх та неповнолітніх осіб.

За цькування школярів тепер офіційно будуть накладатися штрафи відвід 850 до 1700 гривень. Якщо факт булінгу повториться впродовж року – сума грошових стягнень зростає вдвічі. Також в окремих випадках для агресорів передбачені виправні громадські роботи.
«Я працювала вчителем і хочу сказати, що булінг в школах був завжди, просто про це не говорилося відкрито. Навчальний заклад не ніс відповідальності за цькування тієї чи іншої дитини. В минулому році ми почали говорити про це явище відкрито, запровадили серйозну інформаційну кампанію проти булінгу і це синхронно відобразилося на нормативній діяльності Верховної Ради, внаслідок чого був прийнятий цей закон. Я вважаю, що з боулінгом треба боротися, в першу чергу, його попередженням. Безкарність призводить до вседозволеності. Ті, хто здійснюють цькування, повинні знати, що за цим вчинком слідує покарання,» - говорить міністр освіти та науки України Лілія Гриневич.

Лілія Гриневич
В шкільному середовищі діти вчаться співпрацювати один з одним, рахуватися з колективом. Речі, на перший погляд потрібні, проте в навчальній практиці не завжди реалізовані. Існують класи, де панує злагодженість, всі конфлікти чи вияви цькування припиняються педагогами або навіть самим колективом. Для дитини немає універсальної моделі поведінки, яка б гарантовано допомогла їй не стати жертвою булінгу. Знущатися можуть як на відмінником, так і над двієчником, як над худим, так і над товстим.

Подекуди в одному класі двох різних дітей можуть цькувати за абсолютно протилежні характеристики. І привід тут абсолютно не важливий. Універсальною ознакою є те, що агресорові в колективі важливо просто ствердитися над кимось всіма доступними йому методами.
Закон проти булінгу діє трохи більше трьох місяців, однак в нашій державі вже є судові прецеденти, коли ініціаторам цькування присуджувалися штрафи. Так на Київщині була покарана жінка, чия неповнолітня донька розмістила в соціальних мережах непристойні фото своєї ровесниці.

На сьогоднішній момент в Одеській області вже зареєстровано 12 заяв, де батьки вказують на те, що їхніх дітей цькують в школах. Але на території регіону жодного протоколу про адміністративне порушення поки що складено не було. За отриманими даними проводиться перевірка, але жодних висновків ще немає. Факт булінгу потрібно довести, адже далеко не кожен вияв агресії вказує на свідоме цькування.
«Сам факт жорстокого поводження ще не вказує на булінг. Основними його ознаками є систематичність дій, через які настали певні фізичні або психічні наслідки для здоров'я дитини. В булінгу задіяні три сторони, а саме жертва, агресор та спостерігачі. Конфлікти, якщо вони є, не носять регулярного характеру, в той час як булінг це постійне цькування, метою якого є приниження особи, підпорядкування її своїй волі. Якщо йому не завадити, наслідки можуть нести дуже серйозний характер, » - пояснює начальник відділу ювенальної превенції ГУНП в Одеській області Віталій Капуляк.
Дитяча жорстокість дуже часто буває зовсім недитячою. Минулого літа однією з найгарячіших новин була історія про те, як одеські дівчатка-підлітки побили свою ровесницю. Кадри побиття потрапили в соцмережі, викликавши гучний суспільний розголос. Учасницям конфлікту, які досягли віку кримінальної відповідальності, загрожує до п'яти років в'язниці.

Двом іншим неповнолітнім дівчатам, які доклали руки (і не тільки) до цих протиправних дій, планують застосувати примусові заходи виховного характеру. На щастя, булінг не так часто приймає форми, які можуть за короткий час відправити дитину на лікарняне ліжко. Проте його систематична присутність в житті школяра однозначно негативно проявиться на його фізичному та психічному здоров'ї.
«Дуже добре, що питання булінгу стали обговорювати на державному рівні. Це велика проблема, яка виникає в дитячому колективі. Не секрет, що саме там найжорсткіша дідівщина. Коли старшокласники забирають в молодших школярів гроші, коли одні діти примусово купують їжу іншим в буфеті… Це ті випадки які, на жаль, поки неможливо викорінити з дитячого колективу. І це ще найгірші ситуації! Коли починаються знущання, психологічне приниження та фізичні утиски, то все це набагато серйозніше», - говорить клінічний психолог Олена Савченко.
Про випадки булінгу перестали замовчувати, але далеко не завжди винний лишається покараним. Зокрема, із доступністю Інтернету поширився кібербулінг (коли дитину цькують не в реальному житті, а в мережі). Він теж вважається агресією на законодавчому рівні, але такий вид знущань часто буває анонімним, через що його важко відслідкувати.

Коли ми говоримо про класичний булінг, то можна ідентифікувати його учасників, залучити до роботи поліцію та психологів. Анонімний булінг, на жаль, в більшості випадків позбавлений такої можливості. Єдиною можливістю виявити порушення тут лишається тільки ідентифікація жертву булінгу та подальший вихід від неї на її кривдників.

Але перший крок зроблено і вже ніхто не скаже, що цькування в школі – то дитяча забавка, за якою не стоїть нічого серйозного.
Текст та візуалізація
Павло Колотвін
Марія Шевчук
Made on
Tilda