Від елеватора до порту: як експортується українська продукція до країн ЄС?
Чи можемо ми щось продавати взагалі?
У зв'язку з імплементацією Угоди про зону вільної торгівлі між Україною та ЄС у багатьох скептиків виникає питання: чи можемо ми щось продавати взагалі? Адже чимало наших громадян мають якесь безпідставне відчуття меншовартості перед великими світовими гравцями. Мовляв, економіка у нас в занепаді та немає жодних підстав вважати, що ситуація покращиться. Експерти ж на це заперечують: ми можемо бути конкурентоспроможними, нам є що запропонувати Європі. Правда, до неї треба ще якимось чином добратися.

На шляху до ЄС

Природа Україну не образила. Завдяки ґрунтам та сприятливим кліматичним умовам наша держава отримала значні переваги на глобальному ринку. Мова йде, передусім, про сільськогосподарську продукцію. В минулому році Україна мала рекордний урожай зернових - 60 мільйонів тонн. Дві третини зібраної продукції пішло на експорт, зокрема до країн Європи. Це дозволило Україні закріпити за собою позиції лідируючої аграрної держави, яка може впевнено конкурувати в світі. Може це звання і здасться комусь недостатньо престижним, однак його фінансова перспективність мало в кого викликає сумніви.

Ольга Трофімцева
«В нас з експортом склалася досить непогана ситуація, якщо говорити саме про аграрний сектор. Він сьогодні формує понад 40 % усього обсягу продажу української продукції за кордон. А це означає, що мова йде про важливу та дохідну сферу вітчизняної економіки. За минулий рік ми мали рекордні показники в сфері сільськогосподарської продукції, доходи від якої становили 15, 5 мільярдів доларів. В 2016 році «хітом продаж» стали всі зернові культури: починаючи від пшениці та закінчуючи кукурудзою. Також гарно в нас купують соняшникову олію: сьогодні Україна є світовим лідером з експорту цього продукту. Поступово на міжнародному ринку набувають популярності наш мед, горіхи, м'ясо птиці та яйця. Тобто в нас вже беруть не тільки сировинну продукцію, а й речі, які потребують певної переробки»,- - каже заступник Міністра аграрної політики та продовольства України з питань європейської інтеграції Ольга Трофімцева.
Здавалося, які б тут можуть виникнути проблеми. Вітчизняну продукцію готові купляти за кордоном, ми можемо її вигідно продавати та заробляти кошти. Проте, коли мова йде про експорт, все виявляється не так просто. Якщо зі зберіганням продукції ситуація більш-менш стабільна, то на шляху від українського елеватора до європейського замовника з'являється чимало каменів спотикання.

Так, наприклад, минулого року катастрофічно не вистачало вагонів для перевезення продукції залізничними шляхами до портів. Вантажівки, враховуючи стан доріг на півдні України, теж видалися кепською альтернативою. Ситуація виявилося критичною, адже в виробників не було фізичної можливості реалізувати свій товар. Того разу обійшлося без втрат, бізнес витримав «навантаження логістикою» (вірніше, її відсутністю). Однак, якщо Україна хоче заробляти на сільськогосподарському напрямку, їй вже зараз потрібно вирішувати проблемі питання.
Порти витримують та отримують

Сьогодні розвиток українських портів теж багато в чому залежить від успішної реалізації сільськогосподарської продукції. Незважаючи на логістичні перепони, перше місце за обсягом вантажоперевалки у вітчизняній морській інфраструктурі посів саме агросектор. Так за чотири місяці 2017 року зернові вантажі склали 29 % усього обсягу, залізна руда – 25 %, чорні метали – 13 %, а на всі інші види експорту припало 33 % продукції. Якщо порівняти ці результати з минулим, 2016 роком, то ми бачимо приріст саме в сільськогосподарській галузі. У перші чотири місяці 2017 року на зернові культури припало 16, 3 мільйони тонн вантажу, що було на 16,7 % більше, ніж за попередній рік.

Це дозволило утримувати позитивну динаміку у всьому обсязі перевалки та подарувало надію, що подібний напрямок в подальшому буде тільки рости. До того ж, зараз спостерігається своєрідна децентралізація основних вантажопотоків зерна, що дозволяє портам отримувати стабільний та рівномірний дохід. Так в порту Южному за цей рік було перевалено 3,1 мільйона тонн сільськогосподарської продукції, в Одесі - стільки ж, в Миколаєві - 3 мільйони, Чорноморську - 2,5 мільйони, а Ольвії - 1,4 мільйони тонн. Українська продукція сьогодні впевнено «впливає» на розвиток світового сільського господарства, зокрема і в країнах ЄС.

Райвіс Вецкаганс
«Як представник Адміністрації морських портів України хочу сказати, що нашою метою є розвиток саме портової інфраструктури. Ця діяльність буде здійснюватися в рамках існуючого закону, і хотілося б, щоб люди розуміли очікувані перспективи. Я був свідком часів, коли Латвія, моя рідна країна, з Радянського Союзу швидко перебігла під контроль Брюсселя. Після цього ми, з одного боку, отримали багато інвестицій, а з іншого – зіштовхнулися з регуляцією власного ринку. Вона, на жаль, не у всіх напрямках допомагала розвитку економіки нашої держави. Але це не означає, що треба уникати співпраці. Саме в процесі інтеграції треба захищати свої інтереси, а не бігти тільки в одну сторону. Потрібно вміти постояти за свої права, безвідносно будь-яких зобов'язань щодо отримання тих чи інших траншів», - вважає керівник АМПУ Райвіс Вецкаганс.
Звісно, ні від кого не варто очікувати, що нас будуть приймати з відкритими обіймами. Та й мова про членство України в Європейському Союзі поки не йде. Однак вже зараз ми активно торгуємо з країнами цього об'єднання. Вже зараз наші бізнесмени намагаються переорієнтуватися на європейські цінності та стандарти.

Потрібно розвивати логістику на наших внутрішніх шляхах, робити українські порти зручнішими для європейських суден. І тоді , навіть якщо нові проблеми й виникнуть, то в нас принаймні буде досвід їх вирішення.
Ця публікація була підготовлена в рамках проекту «Просування реформ в регіони» за сприяння Європейського Союзу. Зміст цієї публікації є виключною відповідальністю сайту і жодним чином не відображає точку зору Європейського Союзу.
Made on
Tilda