Нотатки зі Страсбургу, або що можна протиставити фейкам
Наша кореспондентка поїхала до Франції, щоб дізнатися — як у світі поширюється дезінформація та які пропонуються підходи для боротьби з нею.
За останні п'ять-десять років традиційні ЗМІ, з якими ми були знайомі раніше, поступово стали витіснятися соціальними мережами. Саме така думка пролунала на Світовому Форумі за демократію, який з 6 по 8 листопада проходив в Страсбурзі. Захід проводиться сімдесят років поспіль і цьогоріч темою зустрічі обрали протидію дезінформації та фейковим новинам.
Під час обговорень зазначалось, що потрібно отримувати виважену інформацію за різними темами. Існують методи штучного інтелекту, що гарно себе зарекомендували як в протидії фейкам, так і в їх створенні. Нові технології можуть підвищити цінність журналістики в очах суспільства й принести користь людям. Коли з'являються нові знання, вони стимулюють до прийняття правильних рішень. Якщо знань нема – рішення не будуть оптимальними.
Панельні дискусії привернули увагу великої кількості медійників.
Ми живемо в епоху платформ, де інформація поширюється миттєво. Одними з них є соціальні мережі, які об'єднують мільйони зареєстрованих користувачів. Вони проводять там час й дізнаються велику кількість новин, які ніхто не перевіряє. Це створює великі можливості для поширення неправдивої інформації. Фейки були завжди, однак тільки зараз їх розповсюдження набуло таких масштабів. У більшості людей не вироблена цифрова грамотність, але проблема полягає не тільки в цьому.
Раніше були припущення, що люди живуть у своїй інформаційній реальності та не бачать, що відбувається поза нею. На панельній дискусії, присвяченій розвитку штучного інтелекту було заявлено, що теорію «інформаційної бульбашки» розбили дощенту. Проблема виявилась не в тому, що люди не знають про інші думки, а в тому, що вони не готові сприймати точки зору своїх опонентів. Тому зараз дослідники шукають нові підходи в боротьбі з дезінформацією, але поширювачі фейків в ній поки що перемагають.
Олаф Стіенфадт
«Дев'яносто відсотків фейкової інформації, яка поширюється в медіа, нікому не шкодить. Якщо я десь напишу що Земля – пласка, чи принесе це комусь проблеми. Однозначно ні, я маю право на свою думку, яка ні на що глоабльно не впливає. А якщо я поширюватиму інформацію про те, що щеплення шкодять дитячому здоров'ю? Тут вже можливі варіанти. І, звісно, якщо я розповсюджу неправдиву інформацію про те, що якийсь політик вбив людину то це вже буде пряма шкода тій людині, про яку був написаний фейк. Треба розуміти, які є методи створення фейкових новин. Не треба боротися проти Фейсбуку та Гуглу й законодавчо на них впливати. Треба щоб інформаційні платформи були взаємозамінними, важливо забезпечити вихід на ринок альтернативних варіантів. Технології висмоктують ресурси журналістики, а в журналістів лишається замало ресурсів, щоб протистояти технологіям», - говорить очільник «Ініціативи довіри журналістиці» організації «Репортери без кордонів» Олаф Стіенфадт.
Якісна інформація коштує дорого й далеко не всі у Європі можуть дозволити собі її отримувати. Підписка на розважальний ресурс Netflix коштує 7-8 євро на місяць, а якщо ти хочеш оформити підписку на газету "Guardian" – готуйся викласти близько 30 євро щомісячно. Складається ситуація, що малозабезпеченим людям бракує фінансових ресурсів на придбання якісної інформації. В той же час неякісна їм дістається абсолютно безкоштовно.
Даніель Рзаса
«Навіть журналістам подекуди складно відрізнити фейк від правди, хоча це частина їхньої роботи. Є високі технології, на кшталт діпфейків, коли за допомогою методів штучного інтелекту генерується відеоконтент, де зображуються події, яких ніколи не було. Таким чином, можна зробити скандальний ролик з певним політиком, де він у відео говорить чи робить щось таке, чого не було в реальному житті. Поява діпфейків це справді велика проблема, яка може створити чимало клопоту в майбутньому. Але зараз нам найголовніше розібратись зі звичайними фейками – для їх створення не потрібні жодні високі технології. Немає нічого складного в тому, щоб вирвати слова з контексту, переставити акценти, щоб подати новину в перекрученому вигляді», - говорить журналіст та медіа-тренер, колишній науковий співробітник лабораторії Google News Даніель Рзаса.
Перехід від традиційних засобів інформації до соціальних мереж характерний для України, зокрема і для Одеського регіону. Останніми роками відсоток одеситів, які отримують новини з Інтернету, стрімко зростає. За даними Інституту масової інформації, у 2017 році 61 % респондентів відзначали, що отримують новини зокрема зі всесвітньої мережі, при цьому 86 % отримували інформацію через телебачення. Важливо відзначити, що за даними ІМІ, в Одесі 81 % населення дивиться українське телебачення і 13% отримує інформацію з російських ЗМІ. 57 % дивляться місцеві телеканали.
В Інтернеті ситуація інша – 24 % користуються всеукраїнськими новинними сайтами, 10 % російськими і 31% місцевими. Не секрет, що російські медіа постійно маніпулюють інформацією і поширють фейки. Виходить, що 10-15% населення Одеси отримують інформацію з вкрай ненадійних джерел і схильні вірити дезінформації. Також слід зазначити, що в 10 % новин місцевих онлайн-ЗМІ так само не вказані джерела інформації. Це тривожний показник, який свідчить про те, що місцеві редакції не завжди перевіряють правдивість новин, що публікуються.
Павло Колотвін
«Необхідно додатково враховувати той факт, що половина інформації, яка поширюється в Одеському регіоні, це репости або переписані прес-релізи. В Одесі є своя особливість при поширенні новин. Дослідження Миротворчої школи кілька років тому показували, що в 40% випадках інформація в області поширюється за рахунок чуток. Особливо це стосується фейків. Головні продукувачі фейків сьогодні це, на перший погляд ,нешкідливі групи в соціальних мережах і месенджерах. Однак в «потрібний» момент цими каналами комунікації одномоментно починають кочувати «панічні» новини про хвороби, стан води в місті або ґвалтівників», - каже регіональний представник Інституту масової інформації в Одеській області Павло Колотвін.
Розвиток Інтернет-ресурсів Одеського регіону, загалом, відповідає європейським та загальносвітовим тенденціям. Завдяки соціальним мережам стало простіше повідомляти про якісь кричущі випадки несправедливості, не звертаючись до традиційних ЗМІ. З іншого боку – з'явився майданчик для поширення дезінформації. За цих умов людям, наближених до медіа, треба ретельніше фільтрувати інформацію та слідкувати за контентом. Щоправда, це ніяк не зупинить тих, хто розповсюджує фейки свідомо.
Текст та візуалізація
Марія Шевчук
Made on
Tilda